Мої сини не можуть поділити хату. А дві невістки через всякі дурниці сваряться. Ба більше, намовляють синів один проти одного. Я все стерпіти можу, але цього — ні.

Ми з чоловіком живемо в селі в приватному будинку. Маємо двох синів. Молодший, Олег, ще тільки-но закінчує університет, а старший, Василь, вже одружений і виховує двох дітей. Між моїми хлопцями 10 років різниці.

На своїх дітей я не маю чого скаржитися. Вони у мене слухняні, мають, як то кажуть, голову на плечах і головне, роботи не цураються. Обоє вже з раннього віку працюють, заробляють гроші. Я впевнена, що якщо нас з чоловіком не стане, вони собі ради дадуть і один одного в біді не кинуть. А для батьків — це головне.

Зараз ми всі в одній хаті. Буває тісно, але, для мене головне, що всі здорові. А от сини так не думають. Вони ніяк не можуть поділити хату.

Колись мій старший син Василь з невісткою жили в місті. Це було до весілля. Довго вони там не протрималися. Біля батьків краще. Ось вони й повернулися в село. Як-не-як, я вдома, з внуками допоможу, їсти зварю. Я повністю присвятила себе дому. Звичайно, на це була причина. Ще рік тому я працювала на роботі й не думала надовго засиджуватися в хаті. Але життя склалося інакше. Я отримала травму на роботі й прийшлося звільнитися. Тепер я постійно вдома.

З Олегом навпаки. Він ніколи не виявляв бажання жити в селі. Його завжди тягло до міста. От ми й вирішили, коли він вступив в університет, орендувати йому квартиру. Через рік він й взагалі став міським парубком.

Ми поговорили з Василем і вирішили, що хату залишаємо йому, а з Олегом будемо вирішувати тоді, коли він надумає одружитися. Василь дуже радісно сприйняв цю звістку, одразу повеселішав, почав розповідати, скільки всього хоче зробити, що хоче змінити. А я його розумію та підтримую. Звичайно, йому не пасувало робити якісь ремонти, перепланування, коли хата не його. А тепер — має стимул. Ми з батьком радіємо, бо біля такого сина не пропадемо. Домовилися, що разом почнемо збирати гроші на квартиру для Олега.

Проте, нещодавно Олег привів у дім невістку і поставив нас перед фактом — хочуть жити в селі. Ми з батьком були шоковані такою раптовою звісткою. Свати вирішили взагалі не втручатися, ніби це — не їхні діти.

Нам не залишилося нічого іншого, як пустити їх до себе. Я раділа, бо сім’я об’єдналася. Але почалися конфлікти. Все ж, дві невістки в одному домі не вживуться. Вони обидві молоді господині й кожна робить по-своєму. Ось через всякі дурниці й сваряться. Ба більше, починають намовляти синів один проти одного. Я все стерпіти можу, а цього вже не стерплю.

Я сказала, як закінчиться зима, починаємо будувати Олегові хату, раз він не хоче в місті жити. Інакше діла не буде.

Оцените статью
Мої сини не можуть поділити хату. А дві невістки через всякі дурниці сваряться. Ба більше, намовляють синів один проти одного. Я все стерпіти можу, але цього — ні.