Моя бабуся у 17 років стала матір’ю для шістьох дітей своєї сестри. А потім їй довелося пережити PeпPеciї свого чоловіка і змиритися з тим, що більше ніколи не побачить його.

Моя мама народилася у великій багатодітній сім’ї. Я ще з дитинства знала, що у мами є багато братів та сестер. Всі жили дуже дружно й підтримували один одного у важкі часи. Зараз вже всі дорослі, мають своїх дітей і внуків. Але дитинство у них було зовсім не дитячим, а — складним і бідним.

Моя бабуся, мамина мама, бувши зовсім молодою дівчиною, у 16 років взяла на виховання шестеро дітей своєї сестри, якої несподівано не стало. Батько дітей на той час воював за Україну. Всі чекали на нього. Коли він повернувся з фронту, бабуся думала, що стане легше. Але його засудили й відправили в Сибір.

І так моя бабуся у 17 років стала мамою для шістьох дітей. Було дуже важко, голодно і холодно. Треба було багато працювати, щоб усіх прогодувати та допомогти цим дітям вижити.

На щастя, бабуся зустріла хорошого чоловіка, мого дідуся, який став батьком для дітей. А пізніше бабуся народила ще четверо своїх, серед яких і моя мама.

І все ніби налагодилося. Діти підростали, батьки важко працювали на землі: сіяли пшеницю, гречку, обробляли свою землю. З того й жили. Але знову прийшла біда. Мій дідусь був репресований і засланий далеко від рідного дому. Більше діти його не бачили. Моїй мамі тоді було 12 років, вона його майже не пам’ятала, але дуже часто згадувала про нього. Він помер на чужині, а бабуся з дітьми знову залишилася сама. В ті моменти була депресія і розпач. Врятували її від усього діти. Старші допомагали по господарству, ходили по людях на заробітки — так і виживали.

Моя мама була наймолодшою серед усіх. Хоча вона майже не пам’ятала тата, зате добре пам’ятала його слова про освіту. Його єдиним бажанням було дати дітям освіту. І воно здійснилося на моїй мамі. Коли вона підросла й пішла в школу, всі брати й сестри спільними зусиллями дали їй можливість піти вчитися в інститут. Мама закінчила інститут іноземних мов і все життя пропрацювала вчителем іноземної мови у школі.

Кожного разу, коли вона розповідала мені історію життя нашої родини, я плакала. Мені важко уявити, як молода 17-ти річна дівчина могла самотужки впоратися зі стількома дітьми.

Моєї бабусі вже давно немає на цьому світі, але є світла пам’ять про цю жертовну жінку, котра змогла виховати десять дітей, всім дати материнську любов і навчила бути людьми.

Оцените статью
Моя бабуся у 17 років стала матір’ю для шістьох дітей своєї сестри. А потім їй довелося пережити PeпPеciї свого чоловіка і змиритися з тим, що більше ніколи не побачить його.