— У вас завжди все, як не у людей!
Таке я кожного разу чую, коли з чоловіком приїжджу провідати свою бабусю. Моїй бабусі ніяк у голові не йметься, що жінка може думати про щось інше, крім як скоріше заміж вийти й народити десяток дітей. Але я на неї не ображаюся вона народилася й жила в зовсім інший час.
Річ у тому, що ми з чоловіком вже 3 роки живемо разом, але ще не маємо дітей. Вийшла заміж я не “по зальоту”, а через кохання. А діток немає не тому, що не можемо, а тому, що не хочемо.
Ми живемо на орендованій квартирі, в якій треба робити ремонт, свого житла немає, стабільного заробітку також, батьки наші мають інші клопоти, у них робота. Словом, багато факторів, через які я боюся вагітніти й народжувати. Я хочу стояти на своїх ногах, щоб не надокучати батькам зі своїми постійними проблемами. А для цього потрібно знайти хорошу роботу і заробити грошей на життя й дітей. На жаль, моя бабуся цього не розуміє!
У мене в пам’яті закарбувалося те, як я кожного року, вже у старшому віці, з батьком приїздила до неї в село на Великодні свята. Баба мене постійно розпитувала, коли я вже нарешті заміж вийду. Мені тоді 18 років було, до слова. Коли вийшла заміж почалися допити за правнуків:
— Скільки можна, з мене уже всі сусідки сміються, що ви разом живете, а діток народити не можете. У тебе що, якісь проблеми є? Ти хвора? Чи може Василь?
Коли я старалася бабусі пояснити, що рано нам ще дітей, ми ще нічого не маємо, треба грошей заробити, у неї завжди був один її “аргумент”:
— А тобі то що до грошей? Ти маєш народити дитину, а чоловік твій хай думає про гроші.
— А хіба у мене руки відсохнуть, якщо я буду працювати й разом з ним зроблю все, щоб швидше довести наше життя до ладу? І народити правнуків, на яких ти так чекаєш?
— Я тобі сказала! Жінка працювати не має, жінку мають турбувати тільки діти й чоловік.
На цьому наша суперечка завжди закінчувалася, бо, як на мене, це — глухий кут.
І тут справа не у бабусі, вона — тип людей зі стереотипним мисленням. Таких, як моя бабуся, насправді дуже багато. Ці стереотипи створювалися роками й на них виросло не одне покоління людей. Але зараз вже інший час.
Як на мене, те, що я усвідомлено розумію, що зараз мені ще не треба дітей, бо я не маю що їм дати, це набагато краще, аніж народити, а потім мучитися. Ми з чоловіком не багачі. Як би не було, все зводиться до грошей, бо сучасне життя дороге. Щоб твоя дитина нічим не відрізнялася від інших, мала все необхідне, батьківської любові буде замало. Потрібні відповідні умови.
А про те, що тільки чоловік має працювати в сім’ї, це ще один стереотип. Я себе набагато спокійніше почуваю, коли знаю, що можу і на себе покластися в разі чогось. Тим більше, якщо я здорова, молода жінка, що мені заважає працювати? Дурнуваті стереотипи й тільки, але я ними жити не хочу!
