Моя донька не запросила мене на святкування дня народження свого чоловіка, бо соромиться мене перед своїми сватами та друзями.

Я дізналася, що донька соромиться мене.

Після смерті чоловіка я вийшла на пенсію і влаштувалася працювати продавцем. Зарплатня невелика, але мені для життя вистачає. Мій чоловік дуже багато працював все життя. Він був далекобійником і добре заробляв. Тому, відкрив мені рахунок у банку, куди кожного місяця перераховував гроші. Більшу частину я витратила на покупку квартири для доньки Люди. А решту залишила на цьому рахунку, в разі, якщо щось станеться, щоб не позичати.

Два роки тому Люда познайомилася з Тарасом, своїм майбутнім чоловіком. Хлопець дуже порядний, бізнесмен. Він з батьками має плантацію, де вирощує декоративні дерева. У нашому містечку їхню сім’ю всі знають. Під час першого знайомства з Тарасом, я відчула, що він простий і хороший хлопець. А ще, дуже працьовитий. Ми з ним одразу знайшли спільну мову.

Рік тому вони зіграли весілля, яке наполовину оплатила я. Жаль, що чоловік мій не дожив і не побачив свою єдину донечку у такий важливий день.

Після весілля мою донечку, наче підмінили. Вона перестала приїздити й дзвонити. Я підозрюю, що моя рідна донька соромиться мене перед сватами й своїм чоловіком. Свекруха молода жінка, їздить по салонах краси, одягається в дорогі бренди. Вони з нею як подруги. А що я?

Місяць тому у мого зятя був день народження. Я, звісно, про це знала. Пішла, зняла кругленьку суму з картки, щоб поставити в конверт, купила пляшку дорогого алкогольного напою і чекала цього дня. Напередодні подзвонила донька і сказала, що вони нічого справляти не будуть, я можу подзвонити йому і привітати на словах. Було прикро, бо подарунок вже приготувала, але, що поробиш. Наступного дня, зранку, я подзвонила Тарасові та щиро привітала. А він мені каже:

— Мамо, чекаю вас в ресторані о 18:00.

Я спочатку подумала, що мені причулося. Перепитала ще раз, а він повторив. Поклала слухавку і думаю собі, певно вирішив зробити сюрприз Люді, нічого не сказав їй і хоче зустрітися в родинному колі. Але дивно якось.

Я підмалювалася, зробила укладку, одягла своє найсвятковіше вбрання, взяла подарунок і поїхала в ресторан. Яким же здивуванням було, коли я приїхала і побачила багато гостей, накриті столи, музику. Коли донька побачила мене у дверях — зблідла. А зять одразу встав з-за столу, підбіг до мене, обійняв і подякував за подарунок.

Мене посадили за стіл разом зі сватами та дітьми. Весь вечір свекруха хвалила мою Люду за таку гарну організацію свята, за те, що вона все сама на себе взяла, всіх гостей обдзвонила.

Донька за це час жодного разу очей на мене не підняла. А я вдала, ніби нічого не зрозуміла, хоч насправді, ледь стримувала сльози. Пізніше, зять покликав мене і доньку в окрему кімнату і сказав до Люди:

— Я чув вашу розмову і те, що ти сказала мамі. Нащо?

— Я не хотіла, щоб вона осоромилася перед твоїми рідними й друзями.

Тарас з докором глянув на Люду, потім на мене і сказав:

— Мамо, вибачте і не слухайте її. Я вас дуже поважаю. Ви мені стали другою мамою і я хочу бути вашим сином.

Я кивнула головою і сказала дітям, що мені вже пора.

Вже місяць донька не дає про себе чути. А Тарас регулярно заїздить і каже, що Люді дуже соромно, тому вона й ховається.

Оцените статью
Моя донька не запросила мене на святкування дня народження свого чоловіка, бо соромиться мене перед своїми сватами та друзями.