Моя донька вийшла заміж за багатого парубка, а він, після весілля, порадив їй не сидіти вдома й знайти роботу. В цьому випадку я на стороні свого зятя.

Кілька днів тому до мене прийшла донька й почала скаржитися на те, що чоловік натякнув їй роботу шукати. Віру таке зауваження дуже обурило, а я думаю, що зять правий.

Річ у тому, що діти мої, маю на увазі доньку та зятя, знаються дуже давно, ще змалечку. Роман — дуже завидний парубок, багатий, бо батьки передали йому свою справу. Він зумів не тільки зберегти те, що вони йому залишили, а й розширив бізнес. Словом, хлопець ще молодий, але часу зовсім не витрачав, багато працював і вчився.

З моєю Вірою у них ще з дитинства була симпатія. Різниця між ними всього три роки. Коли діти підросли, всі сусіди пліткували, що вони будуть дуже гарною парою. Я не приховую, сама дуже тішилася, бо Роман — хороший хлопець. Але чомусь усі казали, що моїй Вірі неабияк пощастило, бо такого чоловіка матиме — і розумного, і багатого, і красивого. Мовляв, житиме у багатстві й біди не знатиме.

Мені дуже не подобалися такі плітки. Моя Віра нічим не гірша! Так, ми з її батьком не багачі, але ціле життя сумлінно працюємо, маємо свій великий дім і все решта. Виховали доньку, розумничку, сама вона гарно вчилася, потім вступила в університет своїми силами, все нам допомагала завжди. Але єдине, що не робила — ніде не працювала. Бо ми з чоловіком завжди їй казали: “ти головне добре вчися, отримай освіту, а потім працюватимеш”. Вона цього й дотримувалася.

Вони з Романом почали офіційно зустрічатися після закінчення школи. З весіллям не спішили. Ми з батьком її підтримували, а головне — Роман у всьому з нею погоджувався. Діти любили одне одного, більше мене нічого не цікавило.

Роман засипав її квітами, подарунками, кілька разів на рік вони їздили відпочивати. Потім було шикарне весілля. І моя Віра почала звикати до думки, що у неї багатий чоловік і їй нічого не потрібно робити, мовляв, він її буде утримувати. Тим самим стали справджуватися плітки сусідів. Мені від цього було неприємно.

Я не хочу, щоб моя донька була утриманкою. Вона вже й сама не спішить роботу шукати. Не розуміє дитина, що в сім’ї будуть різні часи, буде й безгрошів’я, тому треба вміти самому себе забезпечувати, хоч на якісь мінімальні потреби. А вона думає, що добре прилаштувалася біля багатенького чоловіка й буде так завжди жити. Та ні, халяви немає. Скільки Роман працював і вчився, щоб зараз стільки заробляти! Це не один день праці!

І я не дивуюся, що він порадив доньці роботу знайти. Він же не сказав їй на завод йти. Порадив для душі щось знайти, щоб не сидіти постійно вдома, на одному місці, рухатися вперед, бо життя летить. Дуже розумну пораду дав мій зять! Це ж для її блага. Вона як знайде собі якийсь підробіток, одразу впевненішою почуватиметься, по собі знаю.

Є ще одна причина, чому я хочу, щоб донька не просиджувала весь час вдома і не тратила чоловікові гроші. Ця причина — свати. Вони наші близькі друзі. Ми живемо в селі й рота людям не закриєш ніколи. Я не хочу, щоб про мою доньку відгукувалися як якусь ліниву дівчину, що тільки з чоловіка гроші тягне, а потім це буде доноситися до сватів.

Словом, коли донька розповіла мені всю ту ситуацію, я сказала їй послухати чоловіка й знайти роботу. Віра сподівалася, я її підтримаю, але не так зараз молодь живе, як раніше. Зараз новий час прийшов, цінується те, що жінка не тільки вдома за дітьми й домом приглядає, а й те, що вона сама заробляє. Адже зараз можна і вдома працювати!

Це суто моя така думка і в цьому випадку я на стороні зятя.

Оцените статью
Моя донька вийшла заміж за багатого парубка, а він, після весілля, порадив їй не сидіти вдома й знайти роботу. В цьому випадку я на стороні свого зятя.