Моя дружина думає, що всі потребують її допомоги. Мене це дрaтyє, бо, як на мене, вона просто сліпа і не бачить правди.

Моя жінка добра і милосердна людина. Мені інколи здається, що нічого її не зможе змінити. Вона завжди буде жити в рожевих окулярах і їй буде задаватися, що кругом неї живуть люди, які щохвилини потребують її допомоги.

Спочатку, коли ми тільки одружилися, мені дуже подобалася її жертовність, бажання допомогти всім друзям, знайомим, навіть зовсім чужим людям, віддавши їм частинку свого добробуту.

Через якийсь час мене почало дратувати таке становище: постійні телефонні розмови, у всіх були якісь проблеми, які не вирішувалися без моєї Інни. Вона щиро вірила, що реально допомагає всім вижити. А у мене почала зароджуватися думка про те, що люди просто використовують мою дружину, а вона того не бачить.

Нещодавно, один випадок допоміг мені у тому переконатися.

Недалеко, на сусідній вулиці, появилась багатодітна сім’я з 4 дітьми. Здається, звичайні люди: скромні, тихі, діти бідно одягнені. Моя дружина вирішила допомогти цій сім’ї, бо дізналася, що молодший хлопчик навчається з нашим сином в одному класі.

Пішовши в школу на святковий концерт, Інна побачила, як скромно одягнений той хлопчик і, як тримається осторонь від усіх. Повернувшись зі школи, вона відкрила дитячу шафу і вивалила весь одяг на середину кімнати. Відібрала гарні, майже нові речі для тих діток, зібрала все у дві великі сумки й зранку наступного дня постукала у їхні ворота. Мама багатодітного сімейства радо зустріла її, взяла сумки, подякувала, сказавши, що дуже потребує допомоги одягом, бо її хлопці дуже швидко ростуть. Моя Інна запевнила, що буде допомагати, чим зможе.

Так і робила — віддавала туди іграшки, носила продукти.

Все було б добре й надалі, якби одного разу наша бабуся не зауважила на базарі, що якась жіночка продає наші речі, розвивальні ігри та іграшки. Вона не могла помилятись, бо сама їх нашим дітям і купляла.

Нікому нічого не сказавши, вона почала спостерігати за цією сім’єю і прислухатися до тих чуток, що сусідки розповідають.

Виявилося, що це сімейство не потребує нічиєї допомоги. Жінка отримує допомогу на дітей, як матір-одиночка. А чоловік її — пенсію, бо інвалід. Ніхто з них ніде не працює. Значить, їм не бракує грошей, інакше працювали б десь. А ще, вони кожен день ходять на пиво й морозиво у наш місцевий бар.

Дружина була шокована, коли це почула і до останнього не хотіла вірити. Але тепер, коли вона хоче комусь допомогти гуманітарною допомогою, я даю їй пораду: краще дай їм одразу грошей, може, їм на пиво бракує. Інна нічого не відповідає, але бачу — ображається.

Можливо, я неправильно роблю, що так кажу, але мені образливо за те, що моя Інна щиро допомагає, безкорисливо, а вони, за спиною, насміхаються з неї.

Оцените статью
Моя дружина думає, що всі потребують її допомоги. Мене це дрaтyє, бо, як на мене, вона просто сліпа і не бачить правди.