Моя мама віддала останні гроші своїй подрузі на її нове, щасливе життя за кордоном. А та, повернувшись через 6 років, навіть не подякувала за допомогу.

Моя мама дуже довірлива, наївна жінка. Вона все життя звикла усім допомагати, віддавати останнє, а коли у неї щось траплялося, всі одразу забували про її добрі справи й відверталися від неї. Нічого не поробиш, такі люди безсовісні.

Такою виявилася я мамина найкраща подруга тітка Оля. Жили вони з нею по сусідству все життя, були однокласницями.

В неї життя зовсім не склалося. Чоловік гуляв так, що все село про це гуділо. І сварки їхні теж всі сусіди чули. А все чому? А тому, що чоловік її на 10 років молодший був. Вона його любила й хотіла до себе дітьми прив’язати. Але це його не зупинило, його постійно тягло до інших жінок. Тому, діти Олі ніколи не були потрібні й вона, народивши їх, одразу до батьків своїх відвезла, мовляв, хотіли внуків, тепер виховуйте. Ось так вона тинялася по життю. А ще, ніколи не втрачала нагоди, щоб зайти до моєї мами й завести розмову про свою тяжку долю і про те, яка вона нещасна, а моя мама везуча.

Ось так одного дня вона прибігла до мами й сказала, що хоче кардинально змінити своє життя, виїхати за кордон й там шукати щастя. От тільки лихо, грошей немала зовсім, навіть на дорогу. Тому власне й прийшла до нас, щоб гроші позичити. Пообіцяла вернути, як тільки освоїться і почне заробляти.

Мама моя, добра душа, віддала останні збереження на нове, щасливе життя тітки Олі. Ще й всіх переконала, що вона мусить, бо то ж її подруга найближча. Ми тоді не були багаті, але мама з татом працювали і якась копійка завжди була в хаті.

Батьки відкладали на майбутнє, на ремонт, на машину і ще всякі інші мрії. Але мама ті всі гроші взяла й простягла тітці. Тітка Оля вирвала їх у мами з рук, подякувала і вже через кілька днів її не було в селі.

Пройшло 6 років, від тітки Олі жодної вісточки, вже й не пасує якось з неї вимагати гроші тепер, тим більше, зв’язки вже втратилися.

В неділю, зранку, мама відправила тато по хліб. Він повернувся, поставив хліб на стіл й сказав, що Оля вернулася. Змінилася, її тепер зовсім не впізнати. Сидить у місцевому магазині й розповідає, як вона, без копійки у кишені, без чиєїсь допомоги, сама добилася всього того, що зараз має, хвалиться своїми багатствами й чоловіком іноземцем.

Мій тато — людина прямолінійна, тим більше добре пам’ятав, як ми тоді, як мама віддала всі гроші, ще пів року сиділи на хлібі з водою, бо його звільнили з роботи й він не заробляв. На його запитання, коли вона збирається їм повернути гроші, вона сказала, що вже давно всім все вернула, нехай не намовляє на неї.

Ось так ось. І де тепер шукати правди? Помагай, називається, людям після такого.

Оцените статью
Моя мама віддала останні гроші своїй подрузі на її нове, щасливе життя за кордоном. А та, повернувшись через 6 років, навіть не подякувала за допомогу.