Три роки назад я придумала бізнес, який приносить мені гроші та задоволення. Я працюю вчителем молодших класів і заробляю небагато, тому одного дня я вирішила шукати підробіток. Але я не могла знайти додаткової роботи, яка б мені сподобалась. Аж поки одного разу мені в голову не прийшла одна ідея.
А сталось це так, я продала свою куртку через інтернет і зрозуміла, що на вживаних речах я можу заробляти непогані гроші. Я пішла у секонд-хенд і придбала куртку, чорну і дуже теплу. Але вдома побачила, що вона мені не пасує.
Я вирішила її продати і в оголошені написала, що купувала собі, але не підійшла, тому продаю. Написала, що ця річ у ідеальному стані. Через деякий час до мене зателефонувала жінка і купила її в мене. Я була дуже задоволена і думала, що ціну написала нормальну, а вона сказала, що дешево я куртку продаю. Купувала я її за триста гривень і продала також за таку ж саму суму.
Через декілька днів я пішла на секонд-хенд і побачила дуже гарний осінній плащ, але він був на мене завеликий. Я вирішила його купити, випрати та продати дорожче. Плащ через декілька днів купили і я заробила гроші.
Я зрозуміла, що тепер у мене буде непоганий бізнес, тому ходила в секон-хенди та купувала там хороші речі та перепродувала їх. А одного разу моя мати прийшла до мене додому і я їй розповіла про свій бізнес, а вона сказала, що так не можна продавати вживані речі і видавати їх за свої, говорити, що вони майже нові, що я в них декілька разів одягнулась. Тим більше, що вона вважає, що на секонд-хенді купувати речі огидно, бо ніхто не знає, яка людина носила їх. Вона сказала, що їй соромно за мене.
Мені слова матері дуже запам’ятались і я не знаю чи варто продовжувати свій бізнес, адже я продаю людям речі з секонд-хенду і говорю, що їх купила звичайному магазині і декілька раз одягнула. А насправді я не знаю хто був одягнутий в них.
