Коли я вчився у шостому класі, то допомагав батькам вдома. У мене ще була молодша сестра, яка завжди розкидала свої речі та іграшки. Вона була дуже неслухняною, але матір жаліла її і не сварилась, говорила, що вона підросте і буде чемнішою.
Моя мати два рази в тиждень просила, щоб ми з батьком сиділи з Надією і йшла кудись на дві години. Одного вечора батько був сердитим і не хотів відпускати маму.
– Може, хоч сьогодні залишишся вдома! – сказав він.
– Ні, я піду. – відповіла мама.
– Ти доросла жінка, а поводишся, як дитина!
Мама промовчала, бо не хотіла нічого відповідати чоловікові. Вона знала, що не може не піти, бо через дві години повернеться дуже щасливою.
– А куди вона ходить? – запитав я у батька.
– До коханця ходить. – відповів він. – Йде, а через дві години приходить щаслива і танцює.
Я здивувався, але вирішив більше не розпитувати батька при мамі. Мені здалось, що поставив її в незручне становище.
Вона переодягнула сестричку, дала їй її іграшки та попросила, щоб ми з батьком дивились за Надією. Вона пішла у свою кімнату, щоб гарно одягнутись, бо сьогодні, той день коли вона на дві години йде з дому.
Через декілька хвилин жінка вийшла до нас у яскравій червоні сукні та із гарною зачіскою. Вона попрощалась зі мною та батьком, поцілувала мене і сестру в щоку та пішла.
– Мати дійсно пішла до коханця? – запитав я у батька
– Можеш побігти за нею і подивитись – відповів він.
Я швидко одягнув кросівки та побіг за нею. Моя мати не далеко відійшла від будинку, тому я з легкістю її догнав. Вона пішла через парк, а тоді у центр міста, увесь цей час я йшов позаду неї.
Згодом жінка зайшла у один із будинків і я пішов за нею. Вона відчинила двері та зайшла в середину, а я боявся відкрити їх .
– Чому ти стоїш? Заходь. – сказав мені незнайомий чоловік.
Він відкрив двері і я побачив невеличкий зал у якому грала дуже гарна музика. Моя мати та ще декілька людей танцювали, виявилось вилось, що вона ходить на гурток бальних танців. Мати дуже гарно танцювала, а я зачаровано дивився на неї.
Півтори години вона танцювала і я увесь час спостерігав за нею та бачив, що вона дуже щаслива. У неї дійсно талант. Я тепер розумію, чому вона йде з дому. Мати мене помітила і посміхнулась до мене.
Додому ми йшли разом і вона була радісною. Коли ми зайшли у квартиру, то батько дивився на нас зі злістю. Я розумію чому мамине хобі він назвав «коханцем», бо він дійсно ревнував її до цього заняття.
Тепер я знав наскільки важливим є для матері її хобі. Вона дійсно робить те, що їй подобається. Жаль, що мій батько не хоче її зрозуміти.
