Моя наймолодша донька довго сиділа в дівках, але врешті-решт знайшла своє щастя. З-поміж моїх донечок їй найбільше пощастило з чоловіком.

У мене три дочки. З чоловіком ми розійшлися вже років 10 тому. Загалом, мій колишній чоловік Петро — людина добра, щира. Але протистояти “зеленому змієві” так і не зміг. Маючи трьох дітей, я не змогла приділяти йому достатньо уваги. А треба було, мабуть, боротися за нього. Але, як сталося, так сталося.

Зараз ми живемо порізно. Він допомагає донькам, як може, любить їх та своїх внуків. А наші донечки — то моя радість. Дівчата мої всі гарні, високі, чорноволосі.

Старша донька Надія рано вийшла заміж за свого однокласника. Іван — хлопець хороший, роботящий, але теж інколи в чарку заглядає. Як піди кудись з друзями — чекай біди. Тоді тиждень у їхньому домі спокою немає, лише сварки й взаємні звинувачення.

Середня донечка Люба теж доволі рано під вінець пішла за старшого від себе Андрія. Він дуже спокійна людина, врівноважена, не має поганих звичок і, здавалося б, все має бути добре у їхній сім’ї, але теж у них щось не завжди ладиться. Бувають непорозуміння і донька приходить до мене за порадою. Я пояснюю доньці, що в кожній сім’ї по-різному. Є, коли любляться, а є — коли чубляться, таке воно сімейне життя.

Моя наймолодша донечка Віра довго не могла собі пару знайти, на відміну від своїх сестер. Вона не ходила нікуди гуляти, розважатися. А для мене це дивно, бо старші ніколи вдома не сиділи, коли були у її віці. Вони ще зі школи голови хлопцям крутили. А Віра — повна їхня протилежність. Хлопці цікавляться нею, бо гарна вона дівчина, але їй ні до кого серце не лежить. Вона все пояснювала тим, що немає часу, бо то вчилася в університеті, то тепер на роботі пропадає.

Коли їй минуло 25 років, ми почали трохи хвилюватися. У нас не прийнято так довго сидіти в дівках. Коли я починала розмову про заміжжя, Віра тільки посміхалася. Сестри їй шукали нареченого серед своїх знайомих. А ще сусіди масла у вогонь підливали! Мовляв, уже всі однолітки Віки мають сім’ї, дітей, а дехто вже встиг розлучитися і вдруге заміж вискочити.

Скажу чесно, щастя прийшло тоді, коли ми вже й надію втратили. Донечка зустріла свого коханого на роботі, де працює вже вісім років. Його звати Сергій. Він трішки старший від неї, але її однодумець. Весілля молоді не захотіли робити, тільки тихо розписалися.

Але вже пройшло 5 років, а вони досі спокійно й мирно живуть, люблять один одного. Зараз Віра у відпустці по догляду за дитиною, а Сергій працює, гроші заробляє. Він не тільки дуже добрий, розумний і люблячий чоловік, але й дуже хороший батько.

Знаю, не можна так казати, бо всі мої зяті то є чиїсь діти, але Вірі найбільше пощастило з чоловіком. Тут треба подякувати його батькам, що виховали такого чудового сина.

Нещодавно Сергій отримав запрошення на роботу в одну європейську країну. Через кілька місяців вони переїжджають за кордон. Я буду сумувати, але бажаю їм щастя, тому не буду їх затримувати. Я хочу, щоб вони були щасливі.

Оцените статью
Моя наймолодша донька довго сиділа в дівках, але врешті-решт знайшла своє щастя. З-поміж моїх донечок їй найбільше пощастило з чоловіком.