Вчора ми святкували хрестини моєї онучки і я подарувала дитині дуже гарний комбінезон та шапочку. Невістка замість того, щоб подякувати мені за подарунок скривилась. Вона ще університет не закінчила, а уже в декрет пішла і ніколи не працювала. А поводиться ніби багачка, бачте, костюм дешевий я купила!
– Я свою донечку у таке лахміття вдягати не буду. Комбінезон не гарний і виглядає дешево! – сварилась на мене молода мама.
Мій син декілька місяців назад закінчив університет, зараз працює на роботі за фахом, але зарплату отримує невелику. З Оленою вони одружені один рік. Весілля зіграли на ще коли він вчився в університеті, а вона і далі продовжує вчитись. Зараз дівчина перевелась на заочну форму навчання, щоб мати змогу доглядати за дитиною.
Моя невістка три тижні назад народила дівчинку, тому я вирішила на хрестини подарувати теплий зимовий комбінезон і шапочку. Зараз кінець осені і теплі речі дитині згодяться. Я пішла на базар і придбала дуже гарний комбінезон: рожевий із фіолетовими квітами на ньому, теплий на овчині. Шапочку також узяла рожеву, щоб пасувала до нього. Речі на базарі дорогі, а я пенсії, тому заплатити півтори тисячі гривень за комбінезон і шапку для мене дуже дорого.
Коли я прийшла до них у гості, то невістка якраз годувала дитину, тому подарунок взяв син. Йому комбінезон і шапочка дуже сподобались, він мені був дуже вдячним. Коли Олена прийшла до нас і побачила подарунок, то почала на мене сваритись:
– Я свою донечку у таке лахміття вдягати не буду. Комбінезон не гарний і виглядає дешево!. Я замовила у інтернет-магазині набагато кращий, брендовий. Усього за п’ять тисяч. Поверніть назад на базар, моя дитина у базарних лахах ходити не буде, я її в такі неякісні речі одягати не збираюсь.
Через декілька хвилин показує нам фотографію замовленого комбінезону. А він жахливий, червоний, аж очі ріже з чорними крапками. Каже мені, що від відомого бренду і якісний.
Я трішки заспокоїлась і запитала у неї:
– А де ти гроші на такий дорогий комбінезон візьмеш?
– Я думала ви дасте! Дітям моїх подруг бабусі якісний одяг купують, а не барахло з базару. Тож і ви можете онучці купити!
Я дуже розізлилась і сказала:
– Ти звідки взяла, що я гроші такі маю? А як маю, чому я маю їх тобі давати. Ти хоч копійку сама зароби, а не чужі гроші рахуй.
Невістка образилась на мене і син не хоче зі мною розмовляти. Я телефонувала до нього, а він трубку не бере. Таке враження, що я не правильно відреагувала. Невже вони думають, що я маю на їхні забаганки усі свої заощадження витратити. Не подобається їм комбінезон, який я купила, то хай самі купляють. Я їм більше нічого не подарую.
