Два тижні тому я зустріла свою однокласницю, ми з нею не бачились сім років. Виявилось, що за цей час вона встигла вийти заміж за японця. Я дуже здивувався і почала її розпитувати, як їй живеться з іноземцем. Адже у японців виховання зовсім інше, ніж у нас.
Ми вирішили піти у ресторан і там розмовляли чотири години. Вона мені розповіла про своє життя, яке не таке хороше, як мені здавалось.
Для її чоловіка думка його батьків дуже важлива і тому наречена має обов’язково сподобатись їм. Якщо батькові та матері нареченого не сподобається майбутня невістка, то весілля не буде.
У них зараз є проблеми у спілкуванні, через те, що її чоловік не може вивчити українську мову. А Світлана вивчила японську і дуже добре розмовляє цією мовою. Але їй би хотілось, щоб Макото теж знав її рідну мову.
Спочатку молоді люди жили у Японії, а потім вирішити переїхати в Україну. Вони дуже довго оформляли документи і вона через це дуже переживала.
Японські чоловіки не тільки зовнішністю не схожі на українських чоловіків, але і характером. Вони зовсім по іншому ставляться до сім’ї. Якщо вони зайняті чи не мають бажання, то можуть довго не телефонувати та не спілкуватись з дружиною.
Моя подруга з чоловіком не може поговорити про свої проблеми, бо це не прийнято у Японії. Світлана може тільки натякнути про те, що у неї сталось.
Подруга сказала мені, що вона любить свого чоловіка і не зважаючи на розбіжності вони щасливі разом.
