Моя подруга Люба запросила мене на каву, щоб обговорити щось дуже секретне. Те, що вона мені сказала, щиро мене здивувало!

Як виявилося, добре вийти заміж дуже важко.

Ми з подругою довго не могли знайти свої другі половинки. Ходили на побачення, але все було не те. Коли ми майже розчарувалися в пошуках, я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми побралися, я народила двох діток і життя налагодилося.

А от у моєї подруги ніяк не виходило створити сім’ю. Одного разу вона познайомилася з молодим чоловіком. Як їй здавалося, справа йшла до весілля. Але це тільки їй так здавалося, бо її так званий наречений виявився одруженим, з жінкою та дитиною. Ця історія боляче вразила її та й мене теж. Люба, так звали мою подругу, довго не могла оговтатися від такої неприємності. Вона вирішила, що не стане більше довіряти мужчинам.

Одного разу Люба дуже несподівано запросила мене на каву. Я зрозуміла, що вона хоче про щось дуже секретне поговорити. Коли ми зустрілися, вона сказала, що хоче усиновити дівчинку. Сказала мені, щоб я навіть і не намагалася її одговоріть. Пояснила, що хоче подарувати хоч би одній дитині радість, щастя і свою материнську любов.

Люба насправді дуже любила дітей. Я знаю про її давню, ще дівочу мрію — мати велику сім’ю та багато діточок.

Якщо чесно, я була щиро здивована такою новиною. Я знала, що Люба могла народити собі дитинку. Чому ж вона вирішила усиновити? Поки я, ошелешена, підбирала слова, Люба вже продовжувала про те, що вона дуже хоче мати маленьку донечку, що роки в неї вже не ті, щоб народжувати, що вона прекрасно справиться з дитиною сама.

У неї є постійна робота, гарне житло, молоді батьки, які стануть хорошими дідусем та бабусею. Вони самі цього дуже хочуть і підтримують її у цьому рішенні. В цю мить я усвідомила, як добре мати таких прогресивних і люблячих батьків.

Коли перше хвилювання минуло, я запитала Любу, чи знає вона, який шлях їй потрібно пройти, щоб всиновити дитину. Чи має вона всі документи для цього. Люба відповіла, що наважитися було важко, але зараз вона вже все зможе подолати, бо вона знає, що хоче про когось турбуватися, хоче вчити когось робити перші кроки, говорити перші букви й слова. Це — її мрія.

Я сказала, що підтримую її й завжди допоможу їй у всьому. Я буду поряд і не допущу, щоб вона колись хоча б на мить засумнівалася у правильності свого вибору.

Через пів року Люба вже гуляла з дитячою коляскою, в якій мирно спало голубооке дівчатко. Хай росте здоровою та щасливою. Я впевнена, що вони обоє будуть щасливі, бо вони мають одна одну, вони разом.

Оцените статью
Моя подруга Люба запросила мене на каву, щоб обговорити щось дуже секретне. Те, що вона мені сказала, щиро мене здивувало!