У мене є подруга, яка завжди говорить, що потрібно поважати літніх людей. І коли ти добре до них ставитимешся, то вони будуть відчувати твою любов та повагу і будуть до тебе ставитись аналогічно. Марина працювала у будинку для літніх людей і завжди сварилась на людей, які жалілись на своїх літніх родичів. Вона говорила, що люди, які не хочуть самі турбуватись про своїх рідних жорстокі та безсовісні. Що літнім людям багато не треба: їжу, усмішку і добре слово.
Але одного разу вона зрозуміла, що помилялася і бувають випадки коли старенькі люди знущаються зі своїх близьких.
Два тижні тому я попросила Марину подивитись за моєю бабусею. Їй вісімдесят чотири роки. Ми з чоловіком хотіли на чотири дні поїхати відпочивати в гори, а приглянути за бабусею було нікому. Ось тому я попросила подругу подивитись за нею. Вона погодилася і переїхала жити до літньої жінки.
Валентину Іванівну потрібно було вчасно годувати та давати ліки. Бабуся була не проти, що з нею чотири дні буде жити моя подруга.
Першого дня Марина приготовила борщ і налила його у тарілку та поставила на стіл. До нього дала два шматочки хліба, а сама пішла до подруги. Через дві години вона повернулася і побачила, що бабуся з’їла усе, що було у каструлі. У літньої жінки дуже болів живіт і моя подруга увесь час сиділа з нею. Вона дуже переживала за бабусю і старалась не відходити від неї. У Валентини Іванівни уже давно є проблеми з пам’яттю і вона все забуває та не може контролювати свій апетит, тому з’їла усю каструлю борщу.
А на наступний день бабуся закрилась у своїй кімнаті і не хотіла відкривати двері Марині. Жінці довелося викликати майстра, щоб він вибив двері.
Коли подруга хотіла погодувати стареньку, то бабуся кинула на підлогу тарілку з картоплею та салат і почала кричати, що жінка хоче отруїти її та вкрасти в неї гроші.
Протягом двох днів літня жінка знущалась з Марини і вона не витримала та попросила мене повернутись швидше. Вона сказала, що ненавидить Валентину Іванівну і у неї велике бажання втекти з квартири та залишити її саму.
Ми з чоловіком вирішили приїхати швидше і коли ми зайшли у квартиру, то моя подруга навіть не привіталась з нами. Вона узяла свої речі та пішла геть.
Тепер вона зі мною не розмовляє, бо боїться, що я знову попрошу залишитись з моєю бабусею. Подруга завжди розповідала, що до літніх людей потрібно знайти підхід, але цього разу їй це не вдалося зробити.
