Ми з Мариною дружимо ще зі школи. Вона живе не далеко від мене у сусідньому будинку. Минули роки і ми вийшли заміж. Зараз у нас діти приблизно одного віку.
Після народження наших доньок ми з нею часто бачились і гуляли разом. Бувало так, що ми дитячими речами обмінювались. Речі які я давала подрузі я завжди повертала назад, а вона одяг, який позичала у мене залишала собі.
З часом під час наших зустрічей подруга постійно почала просити продукти, одяг і гроші. Вона просила цукерки, крупи, молочну суміш та підгузки для дочки. Марина часто заходила до мене додому і там дивилась на іграшки, дитячий одяг та взуття і просила дати її дочці на декілька днів. Майже всі наші іграшки вона брала для своєї дочки гратись.
До подруги у гості ми ніколи не ходили, бо вона нас не запрошувала. Вона говорила, що в неї маленька однокімнатна квартира і місця немає.
Коли її донька хворіла, то вона завжди брала у мене ліки, я їй не відмовляла, бо мені було жаль дитину. Так повторювалось не один раз і мені потрібно було купувати ліки знову. Я завжди стараюсь, щоб ліки були під рукою про всяк випадок.
Марина може прийти до мене додому і попросити речі для дитини чи їжу. Вона постійно у мене щось просить. А одного разу до мене приїхала сестра зі сім’єю і вона до мене зателефонувала.
– Я зараз до тебе прийду, бо мені потрібно підгузки позичити. А ще в тебе є нове плаття, щоб позичити для дитини? Ми з донечкою їдемо завтра до бабусі і я хочу одягти їх у щось гарне.
Я сказала, що у мене зараз вдома гості і попросила її прийти іншим разом. Але вона не послухала і прийшла до мене. Мені прийшлось Марині позичати підгузки та плаття для її дитини.
Мені набридло, що вона часто до мене приходить і постійно щось просить в мене. Мій чоловік радить мені з нею не спілкуватись, а я не можу відмовити їй. Як би ви вчинили на моєму місці? Чи продовжували б спілкуватись з Мариною?
