У нас уже декілька років поспіль була традиція на усі свята збиратись в сестри вдома. У неї великий просторий будинок і місця вдосталь. Але три тижні тому вона почала телефонувати до родичів і говорити, щоб вони святкували у когось іншого. Вона сказала, що стомилась готувати на всіх. Бо у гості приходять родичі Олени і її чоловіка. Нас приблизно виходить вісімнадцять людей і вона змушена готувати усю їжу сама. Ніхто ніколи не пропонував їй допомогти, навіть я. Адже я ніколи не задумувався, як їй важко.
Вона мені зателефонувала, та розповіла, що цього разу не буде готувати на всіх і чоловік підтримав її. Йому також набридло своїм коштом оплачувати святкування.
Коли вона мені це сказала, то я дуже здивувалась, а потім уявила скільки потрібно готувати на вісімнадцять людей. Це ж день перед тим потрібно готувати і пів дня перед святкуванням. Я б теж відмовилась. Олена скаржилась, що ніхто з рідних ніколи їй не подякував і всі сприймали все, як належне.
Зараз вона обдзвонює родичів і говорить, щоб гості до неї не приходили. Вона чекає, що хтось із різних погодиться прийняти гостей в себе вдома.
Сестра розповіла, що коли зателефонувала до свекрухи, то вона дуже на неї розізлилась та сказала, що ніхто не захоче готувати на стількох людей і через неї не буде святкування. Вони дуже посварились.
Жінка старалась Зоряні Ігорівні пояснити, що вона не проти святкувати з родичами, але готувати їжу не хоче. Їй важко, цього разу нехай хтось інший готує. Але літня жінка навіть слухати не хоче і тепер усім родичам розповідає, яка в неї погана невістка.
Мені жаль Олену, але я також не хочу готувати так багато їжі. На місці сестри, я б уже давно відмовила наглим родичам. Думаю, цього року ми не будемо святкувати усі разом.
