Два тижні тому до мене зателефонувала сестра і сказала, що хоче нас з чоловіком та сином запросити на день народження до свого сина. Олена сказала, що Максиму виповнюється шість років і вона хоче пишно відсвяткувати. Розповіла, що будемо святкувати у дитячому ресторані.
Я одразу відповіла, що ми прийдемо і запитала, що купити племіннику. А вона відповіла, що вона сама купить, а ми маємо дати їй дві тисячі гривень на подарунок. Вона планує йому купити письмовий стіл і нову шафу. Коли я почула суму, то навіть не знала, що їй відповісти, адже для мене це дуже великі гроші. Оговтавшись я сказала, що мені потрібно порадитись з чоловіком. Сестра сказала, щоб ми поспішали, бо потрібно замовити вчасно, щоб до дня народження меблі приїхали.
Після розмови з Оленою я навіть і не знала, як про подарунок для племінника сказати чоловікові, бо я впевнена, що він буде категорично проти. Ми не можемо дозволити собі витратити такі великі гроші на подарунок для дитини.
Через декілька хвилин до мене у вайбер прийшло повідомлення з фотографією шафи і письмово стола. Меблі дійсно гарні, на них намальовані герої з улюблених мультфільмів племінника. Я б також таку шафу і письмовий стіл хотіла для свого сина, але знаю, що не зможу собі їх дозволити. Чому я маю допомагати сестрі купувати такі дорогі речі?
Тепер я не знаю, що мені робити, бо відмовитись і не прийти до Максима я не можу. Але такі гроші я не дам.
Минуло року я день народження синові сестри подарувала спортивний костюм та кросівки. А цього року маю витратити набагато більше грошей.
У чоловіка Олени дуже багаті родичі і я впевнена, що для них дві тисячі гривень копійки і вони без проблем подарують їх. Але не справедливо вимагати у всіх родичів одинакові суму, адже у всіх різне матеріальне становище.
