Нещодавно моя сестра вчудила таке, що в голові не вкладається. Вона повірила чужим людям і хоче вигнати своїх дітей з дому. Хтось би подумав, що вона з розуму зійшла, але ні, жінка ще при пам’яті й всіх навколо ще переживе, хоча й має вже поза 70.
Галя, так її звати, все життя пропрацювала вихователем в дитячому садку. Потім, коли донька вийшла заміж і народила внуків, Галя звільнилася і зайнялася домашніми турботами. Доглядала своїх внуків, працювала з ними, вчила писати, читати. А донька з зятем тим часом працювали й заробляли гроші, бо хотіли в домі трішки ремонт поновити.
Будинок у них величезний. На його зведення Галя з Василем (її чоловіком) кілька десятків років потратили. Василь, поки живий був, постійно щось робив у тому домі, ремонтував. Але потім, як його не стало, дім почав занепадати.
Попри це, жили вони собі спокійно, не сварилися, на подвір’ї завжди було чутно дитячий гомін та сміх. Коли внуки виросли, донька з чоловіком подалися на заробітки, бо хотіли наскладати трохи грошей і для дітей, і в домі ще треба багато чого зробити. І от-от повернулися тільки, як тут, на їхньому порозі — незнайома гостя.
До їхнього подвір’я завітала жінка, назвалася Вірою, якоюсь далекою родичкою чоловіка Галі. Приїхала вона зовсім без попередження і, нібито, погостювати. Галя її навіть не впізнала спочатку, а діти й взагалі не знали.
Я підозрюю, що появилася вона зовсім з іншими намірами, ніж просто погостювати. Бо затримується в них вже другий місяць.
Діти почали зауважувати, що мама змінила своє відношення до них, коли появилася ця Віра. Вона стала уникати спілкування з ними, вже не розказує про свої проблеми. Коли діти зрозуміли, що щось відбувається, мама вже була впевнена, що її хочуть позбутися, що вона зайва. Добре попрацювала та Віра. Все склалося проти дітей. Те, що зять постійно працює і відкладає гроші, щоб зробити ремонт, добудувати ще дві кімнати Галя сприймає негативно. Віра її запевнила, що діти задумали щось погане, а саме — вигнати її з дому, здати в притулок для літніх людей. Тому, спішити й переписувати на них хату не слід.
Недавно Галя трішки прихворіла. Як звичайно, донька викликала сімейного, закупила всі необхідні ліки за рецептом. Але Віра змусила свою родичку засумніватися в щирості дітей.
Племінниця дзвонить мені та просить поговорити з сестрою, повернути її до тями, може вона мене послухає і вижене ту Віру з дому. Я поговорила з нею, але результату ніякого. Вона впевнена, що діти чекають поки вона їм хату перепише, а потім викинуть її на вулицю.
Не знаю, якими це словами робиться, але Галя не може критично мислити й оцінити ситуацію. Люди в такому віці дуже боляче сприймають навіть слово “притулок”, вони безпорадні. А така безпорадність дає шанс різним непорядним людям користуватися з них. Тому Віра й запевнила Галю, що тільки вона буде щиро доглядати за нею завжди, а не її рідні діти.
Це смішно. Як вона будеш доглядати? За що ж вони двоє будуть жити!? Хату треба утримувати, платити комуналку. Хто це зможе робити, як не діти?
Я думаю, треба дізнатися, хто ця Віра і які у неї справжні плани. Бо від моєї сестри можна сподіватися всякого. Взагалі, як так сталося, що вона досі не переписала хату на дітей!? Діти ж 15 років вкладалися в цю хату, допомагали, все робили, а Галю нічого не турбувало. А тепер вона готується залишити будинок якісь чужій жінці, яка появилася нізвідки й намовила її проти дітей! А що з дітьми, з внуками! Вони куди підуть? Мені в голові не вкладається це все.
