У тещі є дублікат ключів від моєї квартири. Спочатку було все добре, вона допомагала мені з дітьми, а зараз доньки підросли і я не хочу, щоб вона хазяйнувала у мене в квартирі коли мене немає вдома. Але я боюсь сказати їй це, бо переживаю, що вона на мене образиться. Продовжувати жити так я теж не можу, бо вона не розуміє, що таке особистий простір. Мені тридцять чотири роки і хочу, щоб ніхто сторонній не ходив по моїй квартирі.
Моя дружина померла після народження молодшої доньки. Після цієї трагедії мені дуже допомагала теща. Вона подарувала мені квартиру, яку успадкувала від матері і сиділа з дітьми поки я був на роботі.
Зараз в мене все чудово: є хороша робота, дві дочки-школярки, які є дуже відповідальними і завжди мені допомагають вдома.
Коли дівчатка були малими, то Марія Михайлівна дуже мені допомагала: і квартиру подарувала, і дітей з садку забирала, сиділа з ними коли хворіли. У перших класах коли дівчаток потрібно було забирати зі школи теща знову мені допомагала і я міг спокійно ходити на роботу. Вона прибирала у мене в квартирі, прала одяг і готувала їжу. Жінка майже жила у мене вдома, тому мала дублікат ключів.
У цій квартирі вона і досі відчуває себе господинею. Приходить коли їй зручно, відкриває сама двері, прибирає, складає мій і моїх доньок одяг, інколи готує нам їжу. Але зараз дівчатка підросли і нам не потрібно, щоб теща нам допомагала. Також у мене появилась жінка з якою я зустрічаюсь.
Через декілька тижнів я хочу попросити Наталю переїхати до мене жити, сподіваюсь вона моїм донькам сподобається. Але не знаю, як ключі від квартири в тещі забрати та не образити жінку. Я розумію, що вона мені дуже допомагала і за це я їй дуже вдячний, але життя продовжується і я хочу, щоб до мене переїхала жінка з якою я зустрічаюсь. Дівчата у мене дуже самостійні і можуть самі прибирати та приготувати собі їжу. Тепер я відчуваю, що більше не хочу, щоб Марія Михайлівна хазяйнувала у мене в квартирі коли мене немає вдома. Але я не знаю, як їй делікатно сказати, що хочу забрати в неї ключ.
Я просив її не приходити до квартири коли мене немає вдома, тільки на крайній випадок. А у неї завжди є якісь справи важливі. То вона булочок онучкам спекла і віднести хотіла, то нові плаття дівчаткам купила та хотіла їх в шафу повішати. У неї завжди крайній випадок і вона знову в мене в квартирі хазяйнує.
Я не можу їй сказати, щоб вона віддала ключ, бо жінка може не зрозуміти мене, адже вона колись мені подарувала цю квартиру. Поміняти замок без її відому також не вийде, бо вона попросить ключ. Про Наталю я також боюсь розповідати, бо теща може розізлитись на мене через те, що я знайшов іншу жінку. Літня жінка досить консервативних поглядів, після розлученням з батьком моєї покійної дружини вона ні з ким не зустрічалась, а жила заради дочки і онучок. Але Галини уже одинадцять років немає з нами і я маю подовжувати жити. Як би ви вчинили на моєму місці?
