Минуло два роки, як померла моя бабуся. Коли сталося нещастя, то нікого не було вдома. Мама поїхала на заробітки, а батько пішов від нас коли я був ще у школі. Навіть моя сестра не приїхала, бо живе у іншому місті і сказала, що їй далеко добиратись.
Ми з дружиною організовували похорони самі. Мої родичі висловили телефоном свої співчуття і навіть не захотіли прийти. А маму взяли на нову роботу в Італії і тому вона не хотіла відпрошуватись, бо боялась втрати місце і також не змогла бути присутня на похороні.
Ми за свої гроші все оплачували, бо інші не мали, або не захотіли допомогти. Похорони – це досить великі витрати. Крім того, ми змушені були ще терпіти погану поведінку тітки.
Нам друзі бабусі і далекі родичі дали гроші, а вона забрала їх собі. Я не розумію, як вона могла так безсовісно вчинити. На похорони вона нам не дала гроші, а ті кошти, що принесли люди забрала собі та сказала нам, що потім вирішимо, що з ними робити. Ще такої нахабності я у житті не бачив!
Моя бабуся завжди економила, вона на себе жодної зайвої копійки не витратила, а все відкладала на депозит. Усі її коди і паролі до рахунку в банку можна було знайти у її записнику. Ми знайшли його і виявилось, що у неї на рахунку велика сума грошей.
Тітка коли дізналась про депозит, то відразу захотіла його собі привласнити. Сказала, що у банках ненадійно і вона з задоволенням потримає їх вдома. Ми з дружиною відмовились і вона дуже образилась та сказала, що я недовіряю їй.
Через декілька днів тітка знову прийшла до нас і сказала, що якщо ми віддамо їй гроші, то вона поставить потім пам’ятник для бабусі. Жінка переконувала нас, що ми розтратимо гроші, а вона збереже.
Я не думав ці кошти знімати з рахунку, хай будуть поки не стануть потрібними. Хотіли витратити на щось корисне, можливо, колись докладемо своїх і купимо квартиру, або авто. Можливо, сестрі чи матері будуть потрібні гроші і тоді ми їм віддамо.
Тітка подзвонила до моєї матері і сестри та сказала, що я всі гроші привласнив собі і не хочу ділитись з ним. Я не витримав докорів родичів і віддав маминій сестрі майже всі бабусині заощадження. Чесно кажучи, я сподівався, що вона виконає свої обіцянки і купить пам’ятник та поділиться з родичами грошима. Минуло два роки і вона навіть не збирається ділитись грошима чи ставити пам’ятник.
Через три місяці я приїхав до бабусиного будинку і побачив, що зникла побутова техніка, бабині золоті сережки і каблучки. Згодом виявилось, що усі дорогі речі забрала собі тітка.
Мені образливо, бо бабуся заповіла квартиру мені і усі речі також мали залишитись мені. Ці речі мамина сестра не залишила собі, а продала. Я не розумію, як можна бути настільки жадібною і егоїстичною?
