Моїй подрузі Оксані дуже пощастило мати хороших сусідів. Вони її в бі_ді не покинуть, завжди допоможуть!

Моя подруга Оксана з багатодітної сім’ї. У неї було нелегке дитинство і юність.

Оксана рано вийшла заміж, але постійного житла в молодій сім’ї не було. Вони довго тинялися по орендованих квартирах. Але одного дня подруга поділилася зі мною, що вони вирішили придбати собі хату. Щось трохи батьки дали, щось брати й сестри, решту чоловік за кордоном заробив. Так і купили собі невелику хатинку в сусідньому селі. Стареньку, але в досить гарному стані.

Я щиро раділа, що подруга нарешті стане господинею у своєму власному домі. Та й двоє дітей матиме, де розмістити. Оксана покликала мене на новосілля, щоб я подивилася, як облаштувалася її сім’я. Мені сподобалося. Мальовничий, спокійний куточок села, гарне подвір’я, чудовий садок. Так затишно!

Але Оксана казала, що ще не встигла познайомитися з сусідами й від того їй лячно. Я її розумію, адже однією із запорук щасливого та спокійного життя в селі є мирне життя з сусідами. Але й Оксану я добре знаю, тому була впевнена, що вона знайде спільну мову з усіма.

Нещодавно вона подзвонила мені, щоб похвалитися. Сказала, що спекла гарний торт, своїх фірмових пиріжків з яблуками та капустою й покликала всіх сусідів до себе. Познайомилися. Люди виявилися нормальні, кожен зі своєю бідою, як то кажуть.
А наступного ранку в її двері постукали. Одна сусідка принесла дітям молока, інша — зо два десятки яєць. Після обіду прийшов дядько Василь, щоб допомогти обгородити сад.

Оксана казала, що й не знає, як може віддячити цим людям. А вони знову здивували її. Оксані треба було виїхати терміново до міста, по справах. Погода була жахлива — холоднеча і дощ. Чоловік на роботі. Хоч бери дітей з собою в такий холод. Сусідка-пенсіонерка, побачивши, що Оксана кудись збирається, запропонувала свою допомогу. Забрала дітей до себе на цілий день. Оксані було страшно залишати дітей з чужою людиною, але виходу не було. Приїхавши по обіді, вона побачила своїх дітей у теплій хаті, ситими й веселими.

Вже рік вона живе з усіма душа в душу і теж робить для сусідів все, що може. Оксана — вчитель української мови та літератури. Вона часто допомагає сусідським дітям підготувати домашнє завдання.

Словом, я дуже рада, що моя подруга так добре облаштувалася.

Я як ніхто знаю, як важливо мати добрих сусідів. В мене вони теж хороші, але є одна старша жінка, що життя мені не дає. Постійно їй щось не так, постійно якісь претензії до мене, до чоловіка й дітей. А все це через заздрість. Я вже й не знаю, як бути, як стосунки з нею налагодити.

Дай Боже, щоб в Оксани такого ніколи не траплялося.

Оцените статью
Моїй подрузі Оксані дуже пощастило мати хороших сусідів. Вони її в бі_ді не покинуть, завжди допоможуть!