У мене є двоє дорослих дітей: син – Олександр і дочка Олеся. У них є уже свої сім’ї, у сина є двоє дітей, а в дочки – одна.
Олександр живе у іншому місті, а Олеся у сусідньому будинку. Дочка недавно вийшла на роботу і працює до пізньої ночі. Їй подобається її робота і вона не хоче її змінювати. Але річ у тому, що вона не встигає забирати сина з дитячого садочка. Тому забирати з садка його маю я. Зараз я вже не працюю, тому маю багато вільного часу і можу допомагати своїм дітям.
Два тижні тому подзвонив до мене син сказав, що йому потрібно їхати у відрядження, а дружина захворіла і потрапила до лікарні. Дітей вони не мають з ким залишити, тому просять мене приїхати до них і сидіти з онуками. Я вирішила допомогти синові і думаю, що правильно вчинила.
Коли про те, що я буду сидіти з онуками дізналась моя дочка, то дуже розізлилась. Вона казала, що я маю її сина забирати з дитячого садка, бо вона не зможе ходити на роботу, якщо я не допоможу їй.
Я вирішила онука від дочки взяти з собою до сина. Я буду дивитись за усіма онуками одночасно. Син погодився, щоб Руслан приїхав зі мною.
Коли я сказала дочці, що хочу взяти зі собою її сина вона почала кричати:
– Я не хочу, щоб ти Руслана брала зі собою. Ти не зможеш дати собі раду з трьома дітьми. Ти маєш сидіти з моїм сином!
Але я сказала їй, що поїду до сина і вона тоді сама забиратиме свою дитину з дитячого садка. Олеся була змушена дозволити мені взяти онука до Олександра.
Усе у мене було чудово, я добре дбала про онуків. Через два тижні невістку виписали з лікарні і я змогла повернутись додому.
За цей період онуки подружились і Руслан навіть не хотів повертатись додому.
– Більше до Олександра не їдь, ти маєш сидіти з моїм сином. – сказала мені дочка.
– Олександр мій син і я теж маю допомагати, не тільки тобі. Я не буду йому відмовляти.
Дочка на мене образилась. Невже, я щось не так сказала? Чому моя дочка думає тільки про себе і не розуміє, що я маю допомагати не тільки їй, а ще її братові.
