Моя дочка вийшла заміж чотири роки тому. Олена працює дизайнером і дуже добре заробляє. Вона купила машину і узяла в кредит квартиру. А її чоловік усі ці роки сидить вдома, він шукає себе.
Коли вони одружились, то Назар переконував мою дочку, що він талановитий письменник. До того, як вони справили весілля він писав статті у газету, а потім вирішив, що ця робота йому більше не подобається.
Протягом чотирьох років Назар так і не написав жодної книги, бо у нього не було натхнення.
Одного разу я приїхала до дочки у гості. Вона була дуже рада мене бачити і пригостила смачною вечерею. Я побачила, що зять навіть не захотів прийти до нас до кухні. Він лежав на дивані у кімнаті і дивився телевізор.
Олена мені сказала, що він увесь день так лежить, бо не має чим зайнятись.
– А твій чоловік шукає роботу? – запитала я дочку.
– Ні, він не знає ким хоче бути. Він шукає себе. – відповіла вона.
– А може під час пошуку себе він знаходить час, щоб тобі допомогти виконати домашню роботу?
– Ні.
Я зрозуміла, що Олена стомилась усе робити сама. Її чоловік усі дні байдикує, а вона працює на роботі і ввечері готує їсти та прибирає.
– Чому ти йому не скажеш, щоб він йшов працювати?
– Я йому говорила і декілька днів тому роботу для нього знайшла. Коли я про неї сказала Назару він на мене почав кричати і не захотів слухати.
Мені дуже жаль дочку, тому я вирішила поговорити з зятем.
– Твоя дружина багато працює, а ти сидиш вдома. Чому ти не шукаєш роботу?
– Наталя не працює багато, у неї звичайний графік роботи. – відповів Назар.
– Поки ти безробітний, ти можеш допомогти дружині і прибрати у квартирі та приготувати вечерю.
– Це жіноча робота! – відповів зі злістю зять.
– Але ти нічого не робиш увесь день!
– А це не ваші проблеми.
Після того молодий чоловік почав на мене кричати і обзивати до нас прибігла моя дочка і її чоловік пожалівся на мене.
– Мамо, їдь додому і не руйнуй мою сім’ю. – сказала Олена.
Мені було образливо і водночас жаль дочку, бо вона живе з лінивим чоловіком.