Моя доросла онука згадує і по сьогодні ту склянку молока, яка їй тоді здалася найсмачнішою.

Моя онука Аліночка, коли була маленька, не їла вдома нічого. Ніякі умовляння не діяли. Все, що їй пропонуєш, нічого не хоче. Моя донька на вихідні привозила Алінку мені. Говорила, можливо у мене вона буде їсти. Та все марно. В такі дні, коли онука зі мною, мені доводилося готувати різну смакоту, що потім дідусь з радістю їв. Адже онука нічого не хотіла.

Одного разу, коли донька знову привезла Аліну до мене, я не стала нічого готувати. Все одно не їсть. Уже увечері онука попросила їсти, а я відповіла, що в нас нічого немає. Дівчинка дивилася на мене великими здивованими очима. А я продовжувала спокійно сидіти перед телевізором.
– Бабусю, дай поїсти.
– Є молоко, будеш?
– Так.

Аліна з апетитом випила склянку молока і лягла спати. Наступного дня ми їли кашу. До нас завітав сусід і приніс дівчинці цукерки, я сказала, що Алінка такого не буде їсти, на що дівчинка швиденько відповіла:
– Я все їм, бабусю.

Коли мама Алінки зайшла в будинок, дівчинка поїдала тарілку борщу. Моя донька здивувалася, а потім зраділа, нарешті не ходитиме голодна Алінка.

Та коли в наступний раз приїхали, моя донька просила рецепт, по якому Аліна має апетит. Тому що в них удома дівчинка знову відмовлялася їсти. Наразі моя доросла онука згадує і по сьогодні ту склянку молока, яка їй тоді здалася найсмачнішою.

Оцените статью
Моя доросла онука згадує і по сьогодні ту склянку молока, яка їй тоді здалася найсмачнішою.