Моя дружина Олена зовсім не хoтіла народжувати дитину. Вона дуже бoялася пологів. Тому сама завжди купувала запобіжні засоби

Я одружився ще чотири роки тому. Свою дружину Олену дуже люблю. А ще я надзвичайно хотів діток. Однак моя кохана не наважувалася на це. Вона боялася вагітності, пологів і усього, що з цим пов’язано.

Олена навмисно купувала різні запобіжні засоби і змушувала мене користуватися ними, аби лишень нічого не вийшло. Спочатку я просто думав, що вона не хоче жити зі мною, через так і робить. Однак я помічав: Олена віддана мені. Але дружина була так налякана розповідями про пологи, що навіть й чути про вагітність не хотіла.

По роботі я – часто вдома не бував. Напевно, це Олені було на руку. Вона дуже раділа, що інтим у нас буває рідко. А коли любощі все ж таки починалися, дружина наполягала на тому, що треба оберігатися. Щоб  Олену заспокоїти, я все так і робив.

Але одного разу моїй коханій раптово стало погано. Спочатку її нудило, а потім вона ледве не втратила свідомість. Я відразу відніс її на руках в машину та відвіз до лікарні.

Лікарі ошелешили Олену звісткою: “Не нервуйте, будь ласка. При вашій вагітності потрібно бути якомога спокійнішою!”. Дружина злісним поглядом подивилася на мене. Я мовчав. А що міг сказати? Я дуже хотів чути дитячий сміх у нашій оселі! Тому знав, що роблю. Жінка – вона шия, але ж чоловік – голова!

Після цього вона не розмовляла зі мною майже тиждень. Я все терпів і намагався її підтримати. На аборт Олена не наважилася. Вона також боялася зовсім не мати дітей і було їй страшно робити цю процедуру.

Я, звісно, ледве витримав дев’ять місяців капризів та вигадок Олени! Та діватися не було куди… Я хотів малечу, однак дружина поводила себе дивно. Тоді я навіть вирішив, що буду підтримувати її під час пологів.

Коли прийшов час дружині народжувати, вона кричала не своїм голосом. Я навіть не розумів, що робити для полегшення її стр аждань.

А потім народився наш синок Андрійко. Олена спочатку невпевнено дивилася на нього. Він був таким безпомічним та безпорадним. Дружина боялася материнства, та коли піднесла дитину до грудей, її обличчя враз змінилося. Олена стала ніжною та турботливою, щирою та чистою. Вже потім зізналася: з приливом молока, з першим ковтком сина, вона відчула справжнє материнство. Дружині було соромно, що вона боялася стати мамою. А тепер зрозуміла, що материнство – найкраще почуття.

Оцените статью
Моя дружина Олена зовсім не хoтіла народжувати дитину. Вона дуже бoялася пологів. Тому сама завжди купувала запобіжні засоби