Я хочу розповісти вам історію, яка трапилася з моєю дружиною.
Одного дня ми поїхали у гості до друзів. Ми були у них вдома дві години, вони приготували різноманітні страви і ми довго з ними розмовляли. Коли я пробував рибу вона мені здалася дивною на смак, а дружина з’їла її.
Ми повернулися додому і через декілька хвилин дружині стало дуже погано. У неї піднялась температура, болів живіт і вона постійно блювала. Я викликав швидку, але поїхати я з нею не міг, бо у нас є тримісячна дочка, яку ми не мали з ким залишити.
Я ніколи не залишився з дитиною, з Наталею постійно була моя дружина і дівчинка ще на грудному вигодовуванні. Вона ще не їла жодної суміші і звичайної їжі. Я подзвонив до своєї матері і попросив посидіти з онучкою, щоб я зміг поїхати до дружини та купити дитині молочну суміш.
Але моя мати крикнула у слухавку:
– Я не збираюсь сидіти з вашою дитиною! Розв’язуйте ваші проблеми самі.
Вона навіть не поцікавилась, що сталось з моєю дружиною і чи я зможу сам справитись з тримісячною дитиною.
Дружина зателефонувала до мене з лікарні і сказала, що лікар сказав, що вона пробуде у лікарні декілька днів, бо почувається дуже погано. Я сказав їй, що дитина голодна і потрібно купити суміш та погодувати її. Але ніхто не хоче приїхати посидіти з дитиною чи піти у магазин, щоб купити молочну суміш.
Дружина зателефонувала до тещі і вона через декілька хвилин приїхала та привезла дитячу суміш.
– Я зробила те, що дочка просила мене і тепер я їду додому.
Я був сам з дитиною чотири дні, аж поки дружину не виписали. Протягом цього часу ніхто з родичів Наталі не приходив у лікарню і навіть не телефонував до неї.
На четвертий день я зателефонував до тестя і попросив забрати дружину з лікарні, але краще б цього не робив. Він приїхав до лікарні та забрав Наталю додому. Але коли він зайшов до нас до хати, то підійшов до онучки та сказав:
– Кинула тебе твоя мати, а батько-невдаха навіть не міг твою матір з лікарні забрати!
– Чому ви таке сказали? Дружина була у лікарні, а я доглядав за дитиною і не міг за нею поїхати. – сказав я.
Я був здивований, але пробачив йому. Я б сам не зміг забрати дружину, бо не мав з ким залишити нашу дитину.
Я дуже заздрю тим людям у кого є батьки, які допомагають їм. Жаль, що мої та дружини родичі байдуже ставляться до нас. Ми з ними рідко спілкуємось, у нас з ними немає любові та взаємодопомоги.
