Моя мати любить, що все було так, як вона хоче. У неї просто жахливий характер. Якщо у неї сьогодні хороший настрій, то вона буде ставитись до мене і моєї сім’ї добре, а якщо ні, то може вигнати нас на вулицю і сказати, що ми непрохані гості.
Коли у нас з Мариною народилась Олеся, то моя мати була дуже щасливою. Вона завжди мріяла про дочку і тут народилась дівчинка, тому вона одразу хотіла побачити її і проводити з нею час. Але одного разу дитина зринула їй на светр і моя мати розлютилась:
– Фу, твоя дитина – жах! Забери її від мене! Невістка її перегодувала!
Олесі тоді було чотири місяці коли вона розчарувала бабусю. Після цього моя мати не хотіла бачити онучку і говорила, що прийде до нас коли дівчинка виросте. Просила, щоб я і моя дружина правильно виховували онучку.
Минуло три роки і протягом цього часу моя мати тільки телефонувала до нас, а прийти у гості не мала часу, хоч живе вона у сусідньому будинку.
Одного дня вона зателефонувала та попросила привести онучку до неї на пів дня. Я зрадів і подумав, що тепер вона буде проводити з нею час. Я завів дочку до бабусі і через дві години моя мати уже телефонувала до мене і кричала у слухавку:
– Степане, Степане, а чому твоя дочка не вихована? Вона відкрила мою шафу і витягнула звідти шкатулку з прикрасами та розкидала їх по хаті. А я маю їх збирати? Негайно, забери її! Коли виховаєш правильно, тоді приводь!
Ми з дружиною у той момент поїхали до друзів у гості і нам довелось швидко від них піти, щоб забрати дитину. Більше я відводити до матері дочку не хотів. Це ж дитина, їй усе цікаво і вона може нашкодити. Чому через її потрібно виганяти з квартири?
Минуло три роки і моя мати знову просить привезти онучку, вона сподівається, що дитина вихована і нічого їй не натворить. Я не впевнений, що Олеся буде поводитись ідеально і тому не хочу відводити її до бабусі.
Я матері привіз фотографії своєї дитини і сказав, що ще зарано їм бачитись, бо Олеся може виправдати її сподівань. Моя мати образилась. А як ви б вчинили на моєму місті? Чи відвозили б дочку до бабусі?
