З Оленою ми познайомилися в університеті, вона була моєю одногрупницею. Ми з нею почали зустрічатися ще на першому курсі. Я старався завжди бути біля неї і допомагати їй. Я був для неї опорою та підтримкою. Після закінчення навчання я вирішив знайти роботу, а тоді запропонувати Олені вийти за мене заміж.
Ми з нею орендували невелику квартиру і я знайшов хорошу роботу. Одного дня я запропонував своїй дівчині вийти за мене заміж, але вона відмовилась. Сказала, що хоче взяти у кредит житло, а коли я допоможу їй його виплатити, тоді справимо весілля. Але зразу відповів, що якщо вона візьме квартиру у кредит до весілля, то після розлучення ми не зможемо поділити її пополам. Там будуть жити наші діти, але моєї частки не буде.
Тому я наполіг, що перед тим, як купувати квартиру і брати кредит потрібно одружитися, бо я хочу, щоб квартира була наша, а не її.
Олена дуже сильно здивувалась, вона сказала, що ми будемо сім’єю і розлучатись вона зі мною не буде. А потім вона почала мене переконувати в тому, що потрібно узяти у кредит житло і оформити його на неї, а тоді одружуватись. Вона хотіла після весілля жити у власному житлі. Вона казала, що не планує зі мною розлучатись навіть у майбутньому.
Я все розумів і знав, що це батьки сказали їй так вчинити, бо я їм ніколи не подобався. Олена з дуже бідної сім’ї, але не дивлячись на це її батьки відклали перший внесок на квартиру. Вони переживали, щоб потім я не забрав половину квартири.
Вони поганого думали про мене через те, що мене виховувала мати сама, а вона працює прибиральницею у школі. Крім мене у неї є ще двоє синів. А Олена єдина дитина для якої батьки робили усе, щоб вона була щасливою.
Мене слова коханої дуже образили. Я її дуже люблю і хочу, щоб вона стала моєю дружиною, але не так. Можливо, вона зараз думає, що ми розлучимось і вважає, що я заберу половину її квартири. Мені її квартира не потрібна, але я не хочу допомагати їй віддавати кредит, а потім опинитись на вулиці. Якщо вона мені не довіряє, то як планує жити зі мною? Я не витримав і сказав їй все, що думаю про цю ситуацію. Ми дуже посварились. А потім зібрав свої речі і переїхав жити до матері. Я не лінивий чоловік, я маю хорошу роботу. Частину своєї зарплати я віддаю матері, бо їй дуже важко.
Я вважаю, що в тому що я розстався з Оленою винні її батьки, вони її проти мене настроїли. А свою дівчину я дуже люблю і не збирався з нею розлучатись. Але я вважаю, що у сім’ї чоловік та дружина мають довіряти один одному. А якщо Олена мені не довіряє, то мені з нею не по дорозі. Я навіть не знаю чим наша сварка закінчиться.
Два дні тому вона телефонувала, а я слухавки не брав. Я гордий і не хочу з нею розмовляти. Я впевнений, що у цій ситуації я правий і Олена має погодитися зі мною.
