Мене звати Мар’яна і я просто лютую від того, як чужа людина посміла накричати на мою дитину. Їй же всього 3 роки, вона крихітна й невинна, лише адаптовується до цього світу. Ми з чоловіком постійно в роботі, тому й вимушені були найняти няню, аби дивилась за дітьми, оскільки бабусі й дідусі проживають в іншому місці й також працюють.
Наша дочка Віточка — перша наша дитина з моїм чоловіком Андрієм і ми намагаємось якомога краще приділяти їй уваги й забезпечувати усім необхідним. Ми давно з чоловіком мріяли про дитину й вже два роки радіємо батьківству.
Цю няню ми наняли через агенство й думали, що піклування від професіонала піде лише на користь. Ох, як я помилялась. Минулого тижня збираючись на роботу, ми попередили, що повернемось додому пізніше звичайного часу. Няня була не проти. Прийшовши додому ми розрахувались. Віточка вже спала, однак я ще тоді відчула, що щось не так, бо дитину трохи трусило уві сні.
Наступного ранку я виходжу за поріг квартири, як біля мене стоїть Раїса Павлівна, сестра управительки нашого будинку. Вона мене запевнила, що чула, як моя няня буквально кричала на мою дитину, за те, що та галасувала. Я відповіла, що цього не може бути, бо ж на вигляд вона професіонал своєї справи. Тут я підійшла до моєї Віточки й почала розпитувати. Вона опустивши голову пробурмотіла, що справді тітка Люся (так звати нашу няню) налякала її своїм криком.
І тут я все зрозуміла! В той момент мені хотілось підірвати ту дів ку, яка посміла не те що підвищити голос, а й кричати на мою дитину. Я миттю подзвонила в агенство й все розповіла, але там тільки все заперечували. Зрештою, зараз у мене лише одне в голові: чи подавати до суду чи залишити все без уваги. А що як інша сім’я постраждає і в цієї сім’ї не буде таких допитливих сусідів? Ех, хоч десь детективні здібності Раїси Павлівни знадобились!
