Звуть мене Людмила і давно я проживаю у квартирі сама. Наразі я незаміжня і діток не маю, тому часто до мене додому приходить молодша сестра. Якщо ви подумали, що вона хоче розбавити мою самотність, поговорити, попити чаю, то ні. Заходить вона лише тоді, коли хоче на мене залишити свою дочку, коли їй потрібно кудись бігти.
Ось і на цей раз Оксана привела свою малу до мене на кілька годин, а сама відразу змилася з поля зору. В той день у мене був вихідний і я мала цілу купу запланованих справ. А коли прийшла Ксюша, то я саме займалась квітами, які пересаджувала у більші горщики. Хоч часу на племінницю у мене і не було, проте сестрі відмовити я не могла, тому спочатку важко зітхнула, а тоді погодилась.
Іринка мала доволі складний характер, точніше я вважала, що сестра із чоловіком геть її розбалували. Вона знала, що в сім’ї є єдиною дитиною та постійно творила те, що їй потрібно було, бо знала, що ніхто сварити не буде. Одна я із всієї родини старалась виховувати Іру, часто робила їй зауваження, виправляла та сварилася.
На цей раз вона сказала якесь непристойне слово, і коли за це я нагримала, то дівчинка навмисно перевернула один із горщиків та розбила його, а пісок посипався по всій кухні. Тоді я спокійно попросила у Іри прибрати за собою, але вона демонстративно почала тупати ногами по тому піску і тільки розносити по всій квартирі бруд. А наостанок ще й побігла до спальні та ввалилась із тими брудними ногами на ліжко із білосніжною постіллю.
Знову ж таки я зробила зауваження і попередила, що якщо дівчинка не зупиниться і не прибере за собою, то отримає покарання. І що ви думаєте вона зробила? Правильно, показала мені язик і побігла далі по всій квартирі.
Я розуміла, що це не моя дитина і ніякого права виховувати її я не маю, але ж такі вчинки переходять всі межі і якщо з цим не боротися зараз, то дівчинка виросте монстром. Тому я відразу придумала план. Пішла до аптечки, дістала новий шприц та попередила, що зараз зроблю малій ін’єкцію від хуліганства.
Тоді зловила дитину, підняла плаття та зімітувала укол. І зразу Іринка замовкнула. Потім встала із ліжка, присіла на підлозі і почала ридати. І ось у цей момент і повернулась моя сестра. Коли я розповіла їй, чого плаче дитина, то Оксана глянула на мене злісно, а тоді сказала:
– Будуть свої діти – будеш так виховувати, а до моєї не лізь. Думала, хоч з цим справишся, а виходить, що тобі і кота довірити тепер страшно.
З того випадку минуло вже кілька місяців, а сестра досі на мене ображена. Я не розумію, що такого страшного трапилося і як це виправити. Оксанку я люблю, але як правильно вибачитись я поки не придумала.
