Ще зі школи я товаришувала з однією дівчиною. Вона була досить популярна, багато хлопців хотіли з нею зустрічатись. І не дивно, Аліна мала миле личко, стрункі довгі ноги, тонку талію і розкішне волосся, єдине з чим їй не пощастило, так це із прізвищем. Поросюк. За це в шкільні роки з неї частенько глузували. Навіть комплекси у дівчини з’явилися. Подорослішавши, вона твердо вирішила, що заміж вийде лише за того, в кого буде красиве прізвище. І не зважаючи на те, що мала багато кавалерів й було з кого вибрати, через свою принциповість вона зазвичай відповідала хлопцям відмовою.
Так минали роки, а моя знайома сиділа в дівках, залишаючись самотньою, бо ні один із претендентів не підходив під критерії її вибору. Був у неї й чоловік старший за віком. Був навіть іноземець, але щось у них не склалося й долі вони не поєднали. Так перебираючи чоловіками, шукаючи того самого обранця з ідеальним прізвищем, Аліна врешті-решт залишилась самотньою. І потенційних кавалерів з часом ставало все менше. А затягувати з пошуком вже не було коли, роки йшли, на носі зловіща цифра тридцять, а навіть натяку на бажаного нареченого немає. Вирішила вона змінити обставини, переїхавши в інше місто.Сказала, що може хоч там свою долю зустріне.
Минуло трохи понад місяць, як вона мені зателефонувала, щоб повідомити важливу новину: Аліна таки зустріла судженого й запрошує мене на весілля у якості дружки. Вона розповіла, що зустріла прекрасного чоловіка на новій роботі. Вони одразу закохалися одне в одного і вже за місяць він зробив їй пропозицію вийти за нього заміж.
Я була безмежно рада за подругу. Нарешті вона знайшла того кого шукала! Але мене дуже цікавило одне питання: яке ж у її обранці прізвище? Мабуть, красиве, як інакше? Запитую:
– І яке ж прізвище тепер у тебе буде?
У слухавці тиша. Після незручної паузи Аліна відповіла:
– Свинковська тепер я буду.
