Я керуюся іншими пріоритетами, я — вдівець і мене це влаштовує. Чи не для того їм став, щоб прибирати за кимось, коли стану немічним і старим. Мені більше до душі молоденькі лані, які змушують відчути себе таким — “а я ще нічого”! Мені хочеться парити від любові, а не сидіти на ювілеї у якогось Льва Соломоновича, який можуть вести розмови лише про аналізи, колоноскопії і шунтування.
Мені довелося вставити невелику кількість імплантів, щоб не соромно померти з молодою феєю де-небудь під Бакотою, ніж в обіймах старої товстої жінки з Жмиринки, яка вічно скаржиться на біль, що поширюється по всьому тілі й голови.
Мені подобається робити стрибки з парашута, грати в гольф, вибачте за подробиці, але стояки у мене також бувають, а мені кажуть — бережися протягів і купуй продукти лише корисні.
Моїм дітям пощастило жити в Нью-Джерсі і ми спілкуємося лише по великих святах, чого мені цілком достатньо. Мені подобається, що я належу сам собі, я можу поплавати в басейні, випити рому, викурювати сигари. У мене є управителька, яка стежить за порядком в будинку і в моїй шафі з речами. Мені не потрібна якась Віра Митрофанівна, яка буде тріпати нерви через кинутий носка під ліжком.
Мене звати Михайло, я ще дуже навіть живий, не сліпий, ще не паралізований і не марную час в очікуванні медсестри з уколом і пігулками. Єдине, чого я дійсно чекаю, так це емоцій і запаморочливі пригоди. Але точно не чекаю тихі радості в компанії пристарілих зануд.
У відповідь лист Михайлу.
«Михайлику! Не здумай порвати цей лист, постарайся прочитати все до кінця. Що з тобою трапилося? Може, у тебе дах їде потроху? Ти незадоволений моїми друзями? Тобі більше не подобається як Фанечка маже ікру на багет? Або Любкін турецький марш? Або, може, шахові поєдинки Льва Соломоновича?
Як знаєш, тебе і не змушували спілкуватися, крім того, у твоєму суспільстві не так вже й весело перебувати. До речі, тільки завдяки тому, що я така гарна, вони ще з тобою вітаються.
Гаразд, не твоя це компанія, добре, але що ти маєш проти Жмеренки? Або на старості років тобі більше до душі жити у тому місті, який для тебе майже Версаль. Живи, як знаєш! Але ж потрібно комусь доглядати за тобою і дбати про те, щоб ти не забував про пігулки і не ставив у вуха проти геморойні свічки замість беруші. Хоча, якщо подумати, навіщо тобі беруші, коли ти оглух раніше, ніж відкрили Америку.
І ще — навіщо завжди нудитися під жарким сонцем смердючої Одеси? Насолодитися гольфом міг би й у Києві в якомусь заміському комплексі, який побудований на території колишнього санаторію. І зовсім не потрібно брати в дружини для цього їх товстуху дуру, а, з огляду на, що вона вступила в спадок після смерті другого чоловіка і зараз завела коханця, який тобі в онуки годиться.
Мишко, берись за розум! Ну кому ти потрібен зі своїми примхами там? Пора повернутися на рідну землю! Ну занудьгуєш за своєю бестією найменш іншу тут.
Але зате ми будемо поруч. Не треба чекати, коли ти витратиш всі заощадження на імпланти, тому давай потроху збирайся з думками й повертайся. Так, як мені, ти не потрібен нікому. Твоя сестра Рая.
Ось такий лист я отримав. Що сказати? Я ні про що не шкодую і ні за кого не тримаюсь. Через страх бути самотнім я повинен терпіти все це. Я хочу жити як молодий! Й не збираюсь просто там здаватись.
