Декілька днів тому до мене зателефонував зять і сказав, що я маю поговорити з сестрою, бо вона хоче з ним розлучитись і я маю переконати її в протилежному.
Я одразу зателефонувала до сестри, щоб дізнатись, що сталось. Я знала, що якщо вона щось вирішить, то ніхто її не переконає змінити свою думку.
З чоловіком Василина прожила разом тридцять п’ять років і в неї навіть онуки є. Якщо вона вирішила розлучитись, то сталось щось дуже погане.
Ми домовилися зустрітися у кафе. Сестра сказала, що вона усе мені розповість під час зустрічі.
– Ми з Олександром живемо разом тридцять п’ять років. Увесь цей час я була чудовою господинею, дружиною і встигала працювати на роботі. Я заробляла, так само як мій чоловік. Я п’ять днів працювала, а у вихідні прибирала та прала. Після роботи я готувала їжу і підтримувала порядок вдома.
Коли діти виросли я думала, що буду мати менше роботи, але я помилялась. Чоловік після роботи відпочивав і ніколи не допомагав мені виконувати домашню роботу. Зараз він також нічого не робить, його цікавить тільки футбол.
Одного разу Олександр прийшов з роботи, а я не встигла нічого приготувати, бо повернулась додому на декілька хвилин швидше за нього. У той день я була дуже стомленою і єдине, що хотіла це прилягти на диван. Чоловік навіть не поцікавився, як мої справи, а одразу почав на мене кричати через те, що вечеря не готова, а він дуже голодний.
“Ти що не могла їсти приготувати?! Могла і швидше прийти та макарони з котлетами приготувати чи плов зварити? Ти погана дружина! Тепер я змушений чекати поки ти приготуєш їжу! ” – сварився Олександр.
Я була дуже втомлена і попросила чоловіка приготувати вечерю самому. А він мені сказав: “А для чого мені дружина? Якби я хотів собі сам готувати, то б не одружився з тобою”. Мені було образливо і я зрозуміла, що для нього я лише служниця.
Я думаю ти мене зрозумієш, адже жінки так багато роблять вдома, а чоловіки сприймають це як належне. Нехай Олександр сам собі готує, пере свій одяг і прибирає вдома. Він звик приходити з роботи і зразу вечеряти, а потім йти дивитись телевізор. А я маю після роботи виконувати домашню роботу.
Ось тепер ми розлучимось і квартиру поділимо пополовині. Я більше не його обслуговувати, я буду жити тільки для себе. – розповіла мені сестра.
Я розумію сестру, але не потрібно одразу приймати таких кардинальних рішень. Її діти зараз на стороні батька і сказали їй, що вона сама винна. Кажуть, що потрібно було раніше батькові сказати, що вона не хоче йому готувати, а не після тридцяти п’яти років шлюбу. Вона сама навчила його, що він має відпочивати, а вона все робити, тому тепер нехай не жаліється.
Я їй сказала, що потрібно домовитись з чоловіком, бо залишатись одній не добре. Нехай Олександр їй допомагає і не лінується, тоді у них буде все добре. Але якщо він цього не буде робити, то покине Василина його.
Яку пораду ви б дали моїй сестрі?
