Заміж Наталя вийшла в двадцять років за хлопця старшого від неї на шість років. Назар був дуже любив мою сестру і робив для неї все. Він купляв їй дорогий одяг та косметику, їздив з нею відпочивати закордон. Чоловік купив двокімнатну квартиру і машину. А коли у них народилась дочка, то Назар був дуже щасливий і допомагав доглядати дитину, міняв підгузок і вночі колисав дочку. Вдома теж усе дружині допомагав: готував їжу та прибирав. Я завжди заздрила сестрі, мені здавалось, що в неї ідеальна сім’я. Зять про неї добре дбав і не кожен чоловік буде допомагати своїй дружині.
Декілька днів тому до мене прийшла Наталя, вона була дуже засмученою. Я вирішила розпитати її, що сталось. Сестра мені розповіла, що зараз вона дуже нещаслива.
З чоловіком вона п’ятнадцять років разом. Перші дев’ять років було все чудово. А потім вона вирішила, що їй потрібно більше робити вдома, бо вона любить Назара і хоче йому догодити. Тому вона почала сама виконувати усю домашню роботу і продукти купувати без допомоги чоловіка та важкі пакети з магазину носити. А через деякий час Назар дуже змінився, бо звик, що дружина усе робить сама. Тепер він приходить з роботи і нічого не робить вдома, навіть розігріти їжу собі сам не може.
Вона відчуває себе служницею і знає, що сама в цьому винна, бо колись усе вдома почала робити сама і не просила допомоги в чоловіка.
