Три роки тому ми з хлопцем одружилися. Одразу поставили собі за мету купити власну квартиру. Порадившись зі знайомими ми вирішили зробити документи й поїхати на заробітки за кордон. Порахували, що за кілька років матимемо власну оселю. Хто не був за кордоном вважає, що гроші там гребуть лопатою, але ми важко працювали з ранку до вечора. Кілька разів навіть хотіли все покинути. Але мрія про квартиру тримала нас міцно.
І ось нарешті ми свого досягли. За власні кошти купили трикімнатну квартиру. Хоч й без ремонту, зате простору. Батьки хлопця допомогли з ремонтом та віддали нам свою старі меблі. Все було просто супер.
Поки ми працювали моя молодша сестра також вийшла заміж. Не через велике кохання, а тому що завагітніла. Разом з чоловіком вона мешкала у батьків. Вони ділили між собою дві кімнати. Після народження дитина жила з ними у кімнаті. Не пройшло й року, як вона знову завагітніла. А коли я ми повернулися з за кордону й почали облаштовувати сімейне гніздо, то сестра мене просто вразила.
Вона захотіла, щоб ми з хлопцем переїхали до батьків, а вона з сім’єю переїде до нашої квартири. Їм виявляється місця не вистачає. Звісно ж я відмовила. Хочеш квартиру йди працювати. Ми сильно посварилися. Я зателефонувала мамі й все розповіла. А вона почала на мене кричати за те, що я не виручила рідну сестру.
Вже місяць ми не спілкуємося. Я не збираюся за власні гроші дарувати їм квартиру. Я бачу, як вони живуть, я впевнена, що вони ніколи не зароблять на свою.
