Я біля будинку зустріла свою сусідку. Їй зараз сорок шість років, а син у неї маленький. Йому усього чотири роки. Виглядає Василина добре, гарно одягається і стежить за фігурою. Якби я не знала скільки їй років, то б подумала, що їй тридцять сім років.
Вона дуже переживає через те, що у неї маленька дитина. Її чоловікові уже сорок вісім років. Дитина народилася пізно, жінка уже не думала, що буде мати нащадка. Колись вони з чоловіком декілька років планували дитину, але жінка не могла завагітніти. А коли змирились і більше не планували дітей, то сталось чудо і жінка завагітніла. Жінка народила хлопчика і його назвали Максим.
Їй було дуже важко дбати про малюка. Вона уже не мала сил вставати до нього вночі і носити його на руках. Молодим людям набагато легше дбати про дітей, ніж людям після сорока років.
Вона не хотіла гратись з дитиною, їй не подобався безлад, який робив малюк. Чоловік не витримував плачу сина, він звик до тиші. Він не хотів проводити час з дитиною.
Усе робити доводилось Василині. Я зрозуміла, що вона не є щасливою через те, що стала матір’ю.
Багато жінок хочуть зробити кар’єру, купити квартиру і машину, а тоді народжувати дітей. А потім жаліють через те, що народили її. Молодим дівчатам легше виносити, народити і дбати про дитину, а кар’єру можна зробити згодом.
Я не впевнена, що моя сусідка зможе побачити онуків. Я знаю, що про це мріє кожна жінка, бо бути бабусею щастя.
Коли її син піде в школу, то всі будуть думати, що вона його бабуся. А коли він стане підлітком, то може соромитись своєї старенької матері.
Я вважаю, що народити дитину потрібно до тридцяти років, бо дитині потрібна гарна і здорова мати, а не бабуся.
