Моєму татові скоро буде 70 років. Він у мене чоловік ще в силі, здоровий, хазяйновитий. А після смерті мами майже перестав на людях з’являтися, тільки в неділю на службу до церкви може вибиратися.
Мами не стало 7 років тому, вона тяжко хворіла. Їй вже нічим не можна було допомогти… Тато тяжко пережив смерть мами. Але час сходив і він навчився жити без неї.
Мене завжди хвилювало, як він буде собі сам давати раду. Кілька років після смерті мами ще я жила з ним, допомагала йому, але потім і я вийшла заміж, переїхала до чоловіка. Тато залишився сам. Від ранку — господарка, город, так цілий день і спливає, але ось що робити, коли вечір наступає й ти лишаєшся сам в чотирьох стінах?
Я допомогла татові зійтися з нашою сусідкою пані Наталею. Вона була самотньою, виховувала самотужки сина. Жили вони бідно. Але пані Наталя була скромною і завжди доглянутою жінкою, вмілою господинею. Тому я й допомогла їм перебороти ті стереотипи про стосунки в старості.
Тато наче переродився, знову почав чепуритися кожного дня, попросив мене купити йому якісь модні чоловічі парфуми, навчитися користуватися смартфоном, щоб йти в ногу з часом. Я щиро раділа, що тато знову відчув тягу до життя.
Одного разу я приїхала до нього в гості й він ошелешив мене новиною — він збирається одружуватися. Я не знала, як реагувати. Я підтримую те, що вони вирішили жити разом, але нащо в РАЦС бігти? Невже це так необхідно в такому віці? Мене це не те щоб обурювало, просто якось дивно. Хіба штамп в паспорті щось змінить? Потім я дізналася від тата, що офіційно узаконити стосунки хоче пані Наталя, а йому байдуже, він не бачить в цьому проблеми. Мене це вже насторожило. Річ в тому, що пані Наталя до цього часу жила з сином та невісткою. По чутках жили вони зовсім не мирно і син неодноразово виганяв її з дому.
Я тепер думаю, чи щира пані Наталя з моїм татом, чи не хоче вона таким чином розв’язати свою проблему з житлом?
