Я боюсь, що мої друзі та родичі не зрозуміють мого вчинку коли дізнаються, що я рідного батька віддав в будинок для літніх людей. Вони скажуть, що я не вдячний, бо він мене виховав, оплатив навчання в університеті і любив мене. Але вони не жили разом з ним. Я почав переживати за своє майбутнє.
Бувало так, що я повертався з роботи додому, а вхідні двері відкриті. На плиті горить омлет, а вода у країні в кухні не виключена і з кухонної мийки вона виливається на підлогу. Я або спалю квартиру, або сусідів затоплю. Я не маю грошей на ремонт квартири. Якщо затоплю сусідів, то пів біди, а як спалю квартиру? Де я буду жити? Мій батько усе забуває! Він уже давно нічого не пам’ятає, а колись завжди закривав вхідні двері, виключав газ і закривав кран. Декілька місяців тому він почав усе забувати.
Я виключив газ, перекрив воду і пішов шукати батька. Я довго його шукав поки моя знайома не сказала, що бачила його біля сусіднього будинку, де він сидів на лавці з дідусями. Я побіг туди і насварився на нього, я не міг стримати своїх емоцій. Інші дідусі подивились на мене здивовано, але мені було все одно, бо мій батько міг спалити квартиру та затопити сусідів. Коли я з ним говорю він мені адекватно відповідає і виглядає, що все добре. Але це не так.
Йому вісімдесят два роки і він все частіше почав створювати мені проблеми. Я не можу дивитися за ним постійно, мені потрібно ходити на роботу.
Одного разу я прийшов додому, а там незнайомі люди і мені стало страшно, щоб вони не вкрали речі з квартири. Або бувало так, що на подвір’ї розкидані наші рушники. А не перекрита вода у країні і омлет, який смажиться без нагляду – це дуже страшно.
Тому я вирішив віддати його у будинок для літніх людей. Там є люди, які за ним приглянуть і все буде з ним добре. Я часто приходжу до нього, йому там краще, ніж вдома.
Я тепер можу не переживати, що щось з батьком трапиться. Тепер я спокійно працюю і налагоджую своє особисте життя. Хочу зробити вдома ремонт та поїхати відпочивати.
А як би вчинили на моєму місці? Я розумію, що мої родичі та друзі думають про мене погано, але я не мав вибору. Я зараз не переживаю за батька, бо знаю, що з ним буде усе гаразд.
