Жити в дитячому будинку важко, це я відчула на власній шкірі. На жаль у двох річному віці мене забрали від батьків, а вони не зробили нічого, щоб повернути мене. Коли вже я підросла, то нянечка розповіла як я опинилася у їхньому закладі.
Я народилася у неблагополучній родині, де всі зловживали алкоголем, і мої біологічні батьки й дідусь з бабусею. Єдиною хто хоч якось піклувався про мене була прабабуся, але коли мені було два роки вона викликала працівників опіки. Я була хворою, а в неї не було сил за мною доглядати. Мене забрали з температурою близько сорока, а батьки навіть не звертали уваги. Коли виросла то вирішила знайти своїх не путніх родичів, та нікого вже з них не було в живих.
Доля мені послала хорошого чоловіка, Олег мене любив і підтримував у всьому. Раніше я навіть не сподівалася, що у мене колись буде сім’я. Його батьки теж були хорошими людьми. Єдине що затьмарювало наше щастя, це те, що в нас не було дітей. Огляд у лікарів діагностував безпліддя.
Я думала, що це гріхи моїх батьків блокували мої канали продовження роду. Після різних лікарів ми вирішили, що візьмем дитину з дитячого будинку. Адже їм також потрібні батьки, я знаю як це все життя чекати поки тебе хтось полюбить. Свекри нас підтримали, але порадили змінити місце проживання. Адже люди люблять влазити в чужі сім’ї та долі.
Ми вдочерили прекрасну дівчинку. Нашій Юлі на той час виповнилося лише два рочки. Ми переїхали жити до іншого міста. Я знала, що рано чи пізно хтось розповість нашій донці, що ми не її біологічні батьки. Тому одразу вирішили з чоловіком, що самі маємо це розповісти. Коли донечці було чотири, думали що вона маленька, але до шести років ми обов’язково мали розкрити перед нею таємницю.
Спочатку не знали, як таке, дитині сказати. Але вирішення прийшло саме, коли я завагітніла, я вже й не сподівалася, що дізнаюся як це народжувати. Коли народився наш Максим, Юля запитала чи вона також була в моєму животику. Чоловік перший здогадався, що час розповісти. Тому він пояснив донечці, що я не могла її народити, через те що була хвора. Але ми з ним дуже хотіли мати таку донечку, тому це зробила інша жінка, вона нам народила нашу Юлю.
Поки що вона ще мала, їй досить такої інформації, а коли виросте ми обов’язково все пояснимо. Зараз наші дітки ростуть здоровими, та веселими дітьми, ми прикладемо максимум зусиль, щоб вони були щасливі. А Юлю ми любимо так само як і Максимка, вважаємо, що це її поява у сім’ї допомогла мені вилікуватися.
Моїм батькам не було до мене діла. Навіть коли я захворіла до мене ніхто не підійшов.
