«Ми були бешкетні і часто нам від мами перепадало на горіхи. Порятунком була бабуся»

У сім’ї в нас було двоє дітей – я і мій братик Сергій. Часом могли трохи бешкетувати. Для дітей це звичайнісінька гра. А дорослі сприймають такі ігри надто серйозно і часто нам малим перепадало за це добряче на горіхи.

З нами в той час жила старенька бабуся, і вона завжди ставала на наш захист.

Якось. Коли батьків не було вдома, ми почали гратися м’ячем. Закінчилася гра розбитою дорогою маминою парцеляновою вазою. І ми розбіглися по кутках у передчутті грому зі сторони батьків.

Перед тим ретельно прибрали всі осколки б- це все, що залишилося після вази. Мама спочатку не помітила відсутності вази на столі. Квіти заховали в тумбочку, де й побачила передовсім їх мама і одразу почала шукати вазу.

По наших очах вона одразу зрозуміла, що за вазою вже й слід застиг. І одразу накинулася на нас. Сказала, що морозива і грошей на кіно нам не бачити з місяць. І їсти будемо лиш одні каші. Піца також відпочиває.

Але тим не закінчилося. Буквально через день ми розбили тарілку. Випустила з рук, коли несла до мийки, і посудина розкололася на дві частини.

Тут мамі вже обірвався терпець. І вона вийняла ремінець з шафи. Не знаю, чим би все закінчилося, коли б не наша добра бабуся. Вона схопила матір за руку і крикнула:

-Не смій! У тебе хіба такого не буває? Хіба я тоді караю тебе? А це ж діти!

У матері опустилися руки. Гнів її охолов, а потім вона навіть чогось заплакала. Чи від безсилля, чи, може, все-таки їй було шкода розбитих речей. А про купівлю нових наразі не могло йтися.

Так під опікою нашої доброї бабусі ми приховали не один такий «злочин» від материних очей.

Оцените статью
«Ми були бешкетні і часто нам від мами перепадало на горіхи. Порятунком була бабуся»