Ми хочемо бути з матусенькою! Не забирайте нас!

Я вже давно працюю у соціальній службі нашого району. Мені часто доводиться їздити до сімей різних категорій. Я повинна відвідувати і родини, які стали молодими батьками, і неблагополучних батьків. На цій роботі я вже понад п’ятнадцяти років. Однак ніколи в житті не забуду свій перший робочий день.

Тоді мій керівник, спустивши свої окуляри на носа, подивився на мене й суворо сказав, що тут мені нелегко прийдеться. До його слів я поставилася скептично. Однак цього ж дня він взяв мене з собою для виконання службових обов’язків. Мені лише повідомили, що ми їдемо вилучати діток з неблагополучної родини. Звісно, мені було прикро у свій перший день роботи бачити таку ситуацію. Але я упевнена, що це навмисно так зробив керівник, щоб мене перевірити.

Ми заїхали у селище, що знаходилося за п’ятдесят кілометрів від обласного центра. Зайшли на подвір’я… Скрізь було брудно. Нестерпний сморід був від купи сміття, яке лежало поруч з будинком.

Коли зайшли до будинку, я була шокована. Стояв жахливий запах від оковитої та дим від цигарок. Замурзані діти сиділи на брудній підлозі та гралися порожніми пляшками. Це була дівчинка чотирьох років та молодшенький хлопчик. 

Їхня мати та ще одна жінка сиділи за столом з компанією нет верезих чоловіків. Вона лише засміялася:

– Що? Приїхали забирати? То забирайте! – вона стала з-за столу.

Було видно, що жінка знаходиться десь на шостому-сьомому місяці вагітності. Проте вона не відмовилася від шкідливих звичок, перебуваючи у такому стані.

– Дуже добре, що забираєте! – кричала вона. – Погодуйте їх, бо вони цілий день голодні!

Її насмішки були недоречними в той момент. Коли склали акт і діток почали збирати, вони на весь голос кричали:

– Ми хочемо бути з матусенькою! Не забирайте нас! Мамо! мамо!

Від цих слів сльози наверталися на очі. У мене розривалося серце на шматочки. Це було нестерпно боляче. Та їхній матері було байдуже. А я й досі не можу забути цей день.

Оцените статью
Ми хочемо бути з матусенькою! Не забирайте нас!