Ми не могли і слова мовити, були збентежені. Ця дитина забрала у нашої Ангеліни ляльку. А потім чужа дівчинка намагалася відібрати у нашої дитини ще й їжу.

Традиційно, щосуботи та щонеділі, ми з сім’єю їздимо на відпочинок до лісу. Нам це приносить неймовірне задоволення. Особливо – нашій донечці Ангеліні. Їй три роки. І вона дуже полюбляє гуляти у лісі, навіть апетит у неї на свіжому повітрі підвищується, бо вдома вона їсть погано.

Оскільки ми живемо у місті, та ще й в досить  задимленому районі, це альтернативний варіант потурбуватися про своє здоров’я. Тому, як тільки з’являється можливість, ми обов’язково їдемо до лісу.

Нещодавно ми з чоловіком стали свідком того, якими невихованими та нахабними бувають діти. Ми, як завжди, поїхали до лісу. Трішки поблукали, шукали гриби. А потім вирішили пообідати у спеціально відведеному для відпочинку місці. Біля нас неподалік знаходилася ще одна родина з дівчинкою років п’яти.

Я накривала на дерев’яний стіл у бесідці, Ангеліна була біля машини та гралася своєю улюбленою лялькою. Раптом та чужа дівчинка підбігла до нашої доньки і видерла з її рук іграшку. Наша мала спочатку стояла розгублена. Потім вона мовчки пішла до мене. Ангеліна у нас – дитина, яка не любить конфліктувати.

Цікаво, але батьки дівчинки, що відібрала у нашої доньки ляльку, зовсім не відреагували на її поведінку. У них була якась сварка, тому вони продовжували сперечатися між собою. 

Я спочатку хотіла розібратися з цією ситуацією. Але чоловік мене зупинив. Ангеліна не плакала. “Награється нахабна дівчинка, тоді й сама віддасть!” – сказав він.

Дійсно, так і сталося. Дівчинка побачила, що на неї ніхто з нас не звертає увагу, то й покинула іграшку прямо на стежці. Я забрала улюблену ляльку Ангеліни і віддала доньці.

На столі були вже розставлені різні наїдки, тож ми сіли обідати. Буквально через п’ять хвилин біля нас знову з’явилася та дитина.

Вона мовчки почала хапати зі столу, усе, що під руку траплялося. Проблема була у тому, що я взяла харчі лише на нас трьох.

– Дитино, що ти робиш? – не стрималася я.

– Я їсти хочу… – промовила вона.

А її батьки знову лише дивилися і мовчали. Дівчинка тим часом уже відібрала в Ангеліни яблуко. Донька почала плакати. Вже тоді мій чоловік не стримався. Він почав пояснювати чужій дитині, що так робити не можна і сказав, щоб вона йшла до своїх батьків. Нас обурювало, що їх зовсім не турбувала донька. Тільки зараз вони побачили – ми незадоволені ситуацією. Нарешті набридливу дитину забрала мама.

Думаю, що виховання дітей залежить від батьків. Якби це здійснювалося так, як належить, то дівчинка не росла б такою нахабною і неввічливою. А як ви вважаєте?

Оцените статью
Ми не могли і слова мовити, були збентежені. Ця дитина забрала у нашої Ангеліни ляльку. А потім чужа дівчинка намагалася відібрати у нашої дитини ще й їжу.