Мама часто нарікала на важче життя. Вона самотужки ростила трьох дітей. В свої сорок два роки, мама почувалася на всі шістдесят. Здавалося, чоловік має полегшити життя жінки, але щось в нашій історії пішло не так.
Був в маминому житті один єдиний чоловік після батька. Він залишив після себе ще більше проблем. Мого вітчима звали Олег Володимирович. Мама познайомилася з ним на Дні народженні своєї подружки. Батька не було з нами шість років, але ненька ніяк не могла відпустити його. Любила батька щирим коханням. Шкода, що у хвороби були інші плани на його життя.
Олег не одразу сподобався моїй матері. Вона не звертала на нього уваги впродовж року. Вітчим причаровував мою матір поступово. Все починалося стандартно – з кави. Ходили на каву часто. Кожні вихідні мама проводила з Олегом. Йдучи на зустріч, казала:
- Прогуляюся з другом.
Багато часу знадобилося, аби Олег зрозумів, що стукати в мамине серце потрібно по-іншому. Його головною метою було підкупити нас – дітей. Не буду приховувати, але частково йому це вдалося. Середній брат та молодша сестра радо прийняли «нового татка». Вони були малими. Не розуміли, що навколо коїться. Я одразу розкусила того Олега. Бачила в ньому щось лиховісне. Моє єство здригалося, коли я бачила Олега.
Тактика – задарувати дітей, спрацювала. Матір розтанула швидко. Занадто швидко. Ненці здалося, що Олег зможе стати гідним батьком для нас. Коли нікого не було вдома, вітчим змушував нас робити всю хатню роботу. Він вміло маніпулював нашими мізками. Я прийшла до тями через місяць, але у відкритий конфлікт не пішла. Менші – з радістю виконували усі доручення Олега. Вони ніколи не сперечалися з ним. В буквальному сенсі, заглядали йому до рота.
Олег ніколи нічого не робив у квартирі. Він цілими днями валявся на дивані перед телевізором, поки ми робили усю роботу. Від вітчима не було ніякої користі, якщо гарно подумати. Мама так само багато працювала. Її ніколи не було вдома, адже треба було заробити гроші не тільки на дітей, але і на утримання Олега. До бабусі їздили тільки ми – діти. Всю працю на городі робили втрьох. Я ще встигала закривати консервацію на зиму, прибирати в бабусі та полоти квітник.
Згодом, Олег почав завдавати справжню шкоду нашій сім’ї. Не раз я ставала свідком «цікавих» розмов. Вітчим наполегливо просив маму купити автомобіль. Він переконував неньку, що з машиною ми всі краще заживемо. Олег обіцяв піти працювати у таксі. Там же грошей море безмежне! Мама довго пручалася, але вітчим вдало промив їй мізки. Гроші, які вона разом з батьком склала на моє навчання, пішли на автомобіль. Олег їздив на ньому сам. Нас ніколи нікуди не возив, ще й брав у мами гроші на бензин.
Біда тільки набирала обертів. Апетити вітчима росли. Одним авто він не обмежився. Тепер йому потрібен був гараж. Куди ж він буде авто ставити? Ті платні паркувальні майданчики стільки грошей забирають! Їх же можна було б витратити на щось корисніше! Скажімо, брекети для Ганусі! Такими байками, Олег досяг свого. Мама витратила чергові дитячі заощадження на потреби вітчима. Він задовольнив свої потреби не на довго. Мовчав десь півроку.
Наступною його забаганкою стало власне житло. Дуже швидко він зрозумів, що наша квартира належить нам – дітям. Ні мама, ні тато не мають до неї ніякого відношення. Бабусине житло дарче. Хатинка поділена між трьома дітьми. Що ж робити, коли дармове житло не світить, але дуже сильно хочеться? Правильно! Надурити бідну жінку обіцянками. Олег запевнив маму, що 70% зі свого заробітку, він збиратиме на житло «їхнім спільним» дітям.
Проживши на шиї в моєї матері десять років, Олег втік до молодої коханки. Моя мама ніяк не могла повірити в реальність. Вона витратила всі дитячі гроші на свого коханця. У мене не було можливості вступити на платне навчання. Довелося обирати з того, що було доступне. Молодша сестричка ходила з хворими зубами. З кожним новим роком, ситуація з положенням зубів тільки погіршувалася. Прикус страждав в першу чергу, а, разом з ним, розвиток всіх зубів. Мій брат рано пішов на роботу, відмовившись від навчання в омріяному університеті. Знову ж таки, мама всі гроші витратила на Олега. Навіть більше! Мама взяла десяток дрібних кредитів у різних мікрофінансових конторках. Борги виросли до небачених цифр. Всі ті гроші вона брала в борг на «дрібні» потреби Олега.
Вся наша сім’я допомагає мамі виплатити взяті у кредит гроші. Ми не знаємо, коли зможемо вилізти з фінансової ями. Шкода, що на шляху моєї матері трапився такий чоловік, але вже нічого не вдієш. Мусимо розбиратися з наслідками.
