Ми з чоловіком обоє мали роботи. Але відмінність в тому, що заробітна плата Юрія була значною вищою від моєї. Ми вирішили, що будемо оплачувати житло та продукти із мого заробітку, а Юрин відкладати на власну квартиру.
Так воно і було. За кілька років ми таки придбали омріяне сімейне гніздечко, народили двоє діток та взяли автомобіль в кредит.
Наше життя було просто чудовим, я нічого кращого собі й уявити не могла. Проте тривало це не вічно, адже скоро компанія чоловіка зазнала банкрутства, він залишився біля розбитого корита. В нашому житті настала чорна смуга, яку Юра не зміг витримати із гідністю. Спочатку ми сварились на фоні фінансової недостатності, а потім через те, що коханий став випивати.
Як же мене дратувало, що чоловік просто лежав і нічого не робив, він не міг знайти в собі сили та мотивацію, аби підняти зад та знайти нову роботу. Я розуміла, що це нелегко, в один момент втрачати все, але ж пройшло достатньо часу, щоб зібратись із думками і почати щось робити.
Зі своєї сторони я старалась його підтримати, втішити, заохотити, та мене ніхто не помічав. Юра тільки те й робив, що твердив про свої невдачі і безпорадність.
Але ж до кінця своїх днів ми не можемо ось так жити. Я поставила питання ребром і запитала у Юрія, як він планує жити далі. Коли він мені відповів, то я мало свідомість не втратила. Він хоче, аби я поїхала на заробітки за кордон, як робить багато жінок.
Мене аж в мороз кинуло. Тобто дорослий мужчина лежатиме цілодобово перед телевізором, а я маю покинути роботу, дітей, дім і їхати чорт знає куди? Моєму обуренню не було меж. Ніколи не думала, що доживу до такого дня і почую ці слова від свого коханого.
Найбільше дивувала несправедливість. Ніколи вдома я не сиділа, гроші чоловіка не тринькала. Тоді чому так? Чому я маю працювати за всіх поки хтось просто лежатиме вдома в стані депресії?
Та і якщо я поїду, то що з дітками буде? Я впевнена, що за ними ніхто дивитись не буде. А ще ж дівчаткам потрібна мамина любов, турбота, ласка, порада. Елементарно косички заплести.
Не знаю, до чого ми прийдемо, але поки поступатись я не планую. Можливо, треба попросити підтримки у батьків Юри? Нехай вплинуть на сина.
