Мене звати Тетяна. Мені 45 років. Я маю чудову, дружну та міцну сім’ю. Мешкаємо у місті, в просторій та гарній
квартирі з євроремонтом.
Я можу з упевненістю сказати, що я щаслива зі своїм чоловіком Сергієм. У нашій родині – гармонія, повага та любов. Маємо двох майже дорослих доньок. Карина, старша дитина, закінчила школу і вступила до університету в Чернівцях. Навчається добре, викладачі хвалять її. Встигає також займатися волонтерською діяльністю. Молодша донька Анастасія ходить до дев’ятого класу. Семестр закінчила успішно, займається також танцями та грає на бандурі.
Ми з Сергієм радіємо успіхам дітей. Вони у нас дуже серйозні, відповідальні та організовані, беруть участь у
всеможливих громадських проєктах.
Все у моїй сім’ї добре, окрім стосунків з матір’ю Сергія. Моя свекруха відразу мене незлюбила, з першого
знайомства. Галина Федорівна робила усе, щоб нас розлучити.
В першу чергу, я не подобалася їй, бо виросла у місті. Свекруха вважала свою родину заможною, бо в неї були городи та господарство. Вона налаштовувала Сергія проти мене. Говорила йому, що я лінива та в мене руки не стоять до жодної роботи. Також казала, що я можу лише сидіти, писати та читати. А кому ж потрібна та наука?
Галина Федорівна хотіла, щоб Сергій одружився на працьовитій сільській дівчині, а не на «паперовій миші».
Я кохала Сергія. Намагалася показати йому свою любов, щоб він зрозумів, що я нормальна людина. Просто кожному своє: кому город обробляти, кому наукою займатися. Кожен повинен займатися тим, що у нього найкраще виходить.
Добре, що Сергій не вівся на провокації матері. Він теж любив мене.
Я закінчила університет і влаштувалася на пристойну роботу. У спадок від бабусі, яка була професором філологічних наук, отримала квартиру. З Сергієм ми продовжували зустрічатися, бо то була справжня любов.
Коли Галина Федорівна дізналася, що я досягла успіху в кар’єрі і забезпечена, лише тоді дала благословіння на наш шлюб.
Ми одружилися, весілля зіграли. Але свекруха не забувала щоразу нагадувати, що я безрука в господарстві, а в селі – “взагалі б не вижила”. Окрім того, вона почала майже на кожне свято запрошувати до нас їхніх родичів. Типу, що в місті круто, є де переночувати, а Таня нагодує, ще й залюбки проведе екскурсії по визначним місцям. Тобто в “такі свята”, коли до нас у гості їхала свекруха й запрошені нею родичі, я повинна була з ніг падати.
Мені за ці роки доводилося прибрати все у нашій трикімнатній квартирі, накупити продукти за свої кошти, наготувати розкішний стіл на 10-20 осіб. Після перекусу я ознайомлювала родичів з особливостями нашого міста, водила у музеї, церкви, театри, зоопарк. Як гід, але безоплатно, розповідала цікаві історії про визначні пам’ятки.
Потім мені потрібно було влаштувати “ресторанну вечерю”, бо ми ж з міста – еліта. Я мовчки робила все, що казала свекруха. Я не хотіла йти проти неї, щоб не ображати чоловіка. Хоча Сергій мені в усьому допомагав, як міг, навіть на кухні зі мною проводив цілий день.
Після трапези я розкладала гостей, які відразу засинали. А я мила посуд довго й нудно, допізна прибирала. А потім зранку вставала і знову накривала стіл для “любих” родичів. А після цього я ще мала кожному з них спакувати ще й гостинці з собою. Звісно, подарунки на Новий рік я також їм купувала, щоб святково все було. До речі, потім тобою всеодно були незадоволені, бо ти щось не так зробила.
Знову за два дні до Нового року зателефонувала Галина Федорівна й сказала, що їдуть до нас у гості.
Попередила, щоб приготували ліжка для дядька та тітки, для доньки і її сина.
– Мамо, я чекаю усіх 31-го зранку.
– Чому це зранку? Ми під вечір приїдемо.
– Так я не збираюся нічого готувати! Приїдете й приготуєте якраз, бо я трохи зайнята! – сказала я.
– А як же гості? Ми ж до вас постійно на свята приїжджали…- обурилася свекруха.
– От приїдете й приготуєте! Ви напросилися самі. Хіба я вас запрошувала?
Галина Федорівна вимкнула телефон. У гості до нас ніхто не приїхав. Ми вперше з чоловіком провели свято разом.
Я думала, що він розсердився на мене, але Сергій мене лише підтримав. Нарешті ми провели Новий рік, як того забажали. І я теж змогла відпочити.
Більше не збираюся бути ні для кого прислугою. Мені подобається жити, як хочу я. Сподіваюся, що мені на голову свекруха з родичами більше вилазити не будуть.
