Мене звуть Оксана, а мого чоловіка Леонід і він на декілька років молодший від мене. Разом у шлюбі ми вже п’ять років.
Минулими вихідними ми їздили у гості до батьків чоловіка, аби трішки відпочити, подихати свіжим повітрям і допомогти. Та склалось уже так, що цілий день ми працювали на городі та прибирали подвір’я. А вже на вечір готували вечерю і їли.
Під час застілля Льоня почав говорити, що ми повинні допомогти фінансово батькам, адже у їхньому домі потрібно робити ремонт, прикупити нові меблі, а ми тут також відпочиваємо, тому й маємо зробити свій внесок.
Я була просто шокована від цієї розмови. Свекруха і свекор дуже часто натякали нам, щоб ми дали грошей, але я вперто уникала цієї теми, а тепер Леонід сам її починає. Після весілля ми так і не їздили у весільну подорож, цих п’ять років збирали гроші з надією, що нарешті кудись полетимо. А тепер моя мрія знову може просто залишитись мрією.
Наразі я заробляю значно більше ніж чоловік і своїм батькам не віддаю жодної гривні. А батьками Льоні ми пересилаємо кошти із сімейного бюджету кожного місяця, хоча вони обоє мають гарну пенсію, а свекор ще й відпрацьовує в школі охоронцем. Я вважаю, що це просто несправедливо.
І взагалі навіщо було за столом самостійно щось вирішувати і оголошувати? Може, правильно було б порадитися зі мною? Мене така ситуація дуже роздратувала, тож мовчати я не стала, на що почула, що я егоїстка і думаю лише про свої інтереси.
Тоді мене взагалі понесло. Спочатку сказала, що ми кожного місяця допомагаємо і так, тоді підмітила, що навіть на столі їжа із наших продуктів, тоді вказала на те, що багато техніки та меблів у домі вже куплено за гроші нашого сімейного бюджету.
Таким сердитим я ще ніколи в житті Льоню не бачила. Що він тільки не говорив та як мене не називав. Це не передати ніякими словами. От такого я дійсно не очікували побачити та почути від коханого.
Такого ставлення я терпіти ніколи не буду, і говорити в такому тоні до мене не дозволю. Миттєво я із речами вже стояла на порозі. Через пів години вже сиділа в маршрутці, а через дві години вже збирала речі Льоні. Виставила їх на поріг, нехай переїжджає до улюблених батьків, якщо їхні інтереси вищі за інтереси сім’ї.
Я непогана людина і все розумію, але, як на мене, все оце просто переходить межі дозволеного.
