Брат мого дідуся живе у невеликому селі на Львівщині. Там повітря чисте і дуже гарна природа, а неподалік озеро. Ось тому ми вирішили дідуся привезти до Івана Миколайовича, щоб він відпочив і сил набрався. Ми вважали, що йому не довго залишилось жити.
Ми залишили його там на шість місяців і боялись, що коли повернемось, то уже його не буде серед живих. Коли ми приїхали знову, то дуже здивувались. Дідусь почувався чудово, він навіть помолодшав. Він завів господарство, з сусідами познайомився і на городі овочі вирощує.
Тепер він щасливий та повний сил і на той світ не збирається. Ми побули там трішки і поїхали додому.
Минув один рік і ми знову приїхали до дідуся. А він у саду посадив багато дерев, теплицю зробив і овочі вирощує та продає на місцевому базарі. Ми були дуже здивовані і не розуміли, як він зміг усе сам зробити і має сили доглядати за таким великим господарством. Потім ми знову поїхали додому.
Минуло уже шість років, а Володимир Миколайович почувається добре. Йому подобається жити у селі, він жаліє лише про одне, що не переїхав сюди швидше.
З братом і сусідами у нього чудові стосунки. Вони йому допомагають, а він віддячує їм овочами та фруктами.
Свіже повітря і гарна природа допомогли йому стати щасливішим. Ось так сталося з моїм дідусем.
