Чотири дні тому ми з чоловіком ходили на день народження його начальника. Йому виповнилось сорок років і він запросив нас у ресторан. На святі були присутні усі працівники з дружинами. У нього невелика компанія, тому було запрошено шістнадцять осіб.
Під час святкування я дивилась на жінку директора і її мені було дуже жаль, а за Валерія Олександровича соромно. Він поводив себе жахливо з нею. Я вважаю, що так не можна поводитись і ніколи б такого не терпіла. Мій чоловік поважає мене і ніколи не дозволив собі таку поведінку.
Іменник протягом усього святкування кричав на дружину і не дозволяв їй говорити. А потім насміхався з неї і розповідав про неї кумедні історії, щоб розвеселити гостей. Коли вона попросила його поводитись адекватніше він почав на неї кричати і сказав їй багато нецензурних “компліментів”. Вона замовкла, а усі присутні були шоковані. Я не розумію чому вона встала за столу і не пішла геть, а слухала як її принижує чоловік. Мені було противно це все слухати, тому ми з чоловіком пішли додому швидше.
Чоловік колись мені розповідав, що його начальник погано ставиться до дружини, але я не думала, що настільки все погано. Я шокована його поведінкою. Назар сказав мені, що його начальник з дружиною разом уже сімнадцять років. Я не розумію чому ця жінка терпить таке відношення? Адже вона гарна і розумна жінка.
Галина працює у салоні краси перукарем і має багато клієнтів та добре заробляє. Вона може сама себе забезпечити. Мені її жаль, я б на її місці не терпіла такого чоловіка. Краще самій жити, ніж терпіти знущання.
