У нас із чоловіком вже є донечка, їй 7 років. Хотіло ще й хлопчика, щоб був повний комплект, як то кажуть. Та коли я завагітніла й пішла на планове УЗД, мені повідомили надзвичайну новину: У нас буде двійня! Це було для нас несподіванкою, адже виховувати трьох дітей не так то просто, це вже, можна сказати, багатодітна сім’я.
Але, що вже вдієш, так розпорядилась доля. З іншого боку, ще двоє маленьких люблячих сердечка – це так прекрасно! Всю вагітність я хвилювалася за другого малюка, мені здавалося, що він не ворушиться. Та лікар кожного разу мене заспокоював і казав, що мені немає про що турбуватися.
Ми відсвяткували іменини чоловіка. Гості роз’їхалися і я пішла спати. Та вдосвіта просинаюсь, з розумінням, що пора, час настав. Речі були напоготові, і чоловік відвіз мене до пологового, де за кілька годин я народила трійню.
Так вийшло, що роди в мене приймали двічі й двоє різних лікарів. Коли я народила двох, то їх забрали й щойно вийшли на коридор, я кричу “Зупиніться, я знову народжую!”.
Галас піднявся. Мій лікар тримає вже народжених немовлят, інший лікар біжить із сусідньої палати приймати роди далі. Всі були трохи шоковані, м’яко кажучи: ніхто не знав, що я чекаю ще й третє дитя, я й сама не здогадувалась.
Згодом я зателефонувала чоловіку, кажу
– Якщо стоїш – сядь.
Він аж розхвилювався:
– Що трапилось? Все добре? Двійня народилась здоровою?
– Добре. Здоровою. Тільки не двійня, а трійня.
Пауза. Тиша. Потім він, як засміється. Каже: “Діти – квіти життя. Будемо ростити цілу клумбу!”
І справді, діти – це найбільше незрівнянне щастя!
