Відразу після весілля ми з чоловіком поставили за мрію/мету назбирати грошей на будиночок біля моря у Болгарії. Можете собі уявити, скільки часу і сил пішло на те, аби наблизитись до цього хоча б на трошки. Та ми змогли. Працювали, не покладаючи рук і змогли.
Коли назбиралась кругленька сума, то постало питання правильного вибору. Звичайно, хочеться віддати такі гроші на щось вартісне, а не просто взяти абищо. Тому почали їздити, оглядати, приглядатися, порівнювати.
І от через п’ять місяців такого життя ми нарешті визначились. Навіть вийшло придбати не квартирку, а цілий будинок. Щоправда, довелося провести деякі ремонтні роботи. Ми полагодили кухоньку і ціле літо вже ніжились біля моря.
Та до наступного літа всі родичі вже дізнались про нашу покупку і почали напрошуватися в гості. Та і друзі масово стали нагадувати про себе. Ми не могли відмовити. Якщо хочуть, нехай приїжджають.
Паралельно ми робили ремонт у інших кімнатах, тому думали, що гості якраз будуть нам допомагати. Зайвим рукам ми завжди раді. Та от допомагати нам ніхто не поспішав. Всі приїжджали з метою відпочити біля моря, не витрачаючись на житло. Я ще й їсти на всіх готувала. Ну, чим вам не готель?
Жодного разу ніхто із них не запропонував наповнити холодильник або заплатити. Лише по приїзду привезли тортик до чаю. Мене звільнили з роботи, залишився лише підробіток онлайн. Чоловікової зарплатні нам якраз вистачає. Та ніяк не утримання повного дому людей. Чому ми маємо витрачати все на родичів, які не мають совісті?
Ніхто з них навіть не задумався, що так вчиняти ненормально. Мені ось зовсім не зрозуміло, як вибиратися з такої ситуації. Не виженеш же рідних людей за двері, але і терпіти таке вже просто немає сил.
Всі їдуть від нас, ласкаво махають ручками і обіцяють приїхати на наступний сезон. Та ми з чоловіком лише скептично махаємо головами. Не буде більше такого!
До цього ми з Сергієм йшли дуже довго і не для того, щоб ціле літо приймати гостей, як у готелі. Хочеться ж якось і на самоті побути. Відчути свою сімейну атмосферу.
Якщо хочуть, нехай купляють собі такий самий дім і горя не знатимуть. Можна відпочивати навіть круглий рік. А я вже хочу простого спокою. Ми з Сергієм старалися для себе, для своєї мрії, а не для далеких родичів, друзів та сусідів.
Звичайно, безкоштовно і оцет солодкий, та треба в усьому знати міру.
